Робота з обдарованими дітьми

      МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ


                    МАЛА     АКАДЕМІЯ    НАУК     УКРАЇНИ



       ХМЕЛЬНИЦЬКЕ    ТЕРИТОРІАЛЬНЕ     ВІДДІЛЕННЯ

               МАЛОЇ     АКАДЕМІЇ    НАУК     УКРАЇНИ

Нетішинська загальноосвітня школа I-III ступенів №2 м. Нетішина
                                   Вплив кольору на організм людини



                                                               Роботу виконала:
                                                               Бердаль Владислава,
                                                               учениця 6-А класу,
                                                               молодший науковий співробітник
                                                               шкільного зразкового
                                                               краєзнавчого музею
                                                               Науковий керівник:
                                                               Котик Лілія Дмитрівна,
                                                               директор музею
               Вступ                                                                  
                                                                      Yetudo bonum optimum
                                                                   ( Здоров’я – найбільше благо).
                                                                                      Латинське прислів’я.
               Здоров’я – найбільша людська цінність, яку, на жаль, багато людей починають цінувати і берегти, втративши значну частину цього скарбу, відпущеного нам природою.
               Здоров’я – це основна умова реалізації фізичних і психічних можливостей і здібностей особистості.
               Раніше, коли люди потерпали від багатьох хвороб і медицина перебувала на низькому рівні, здоровим вважався кожен, хто не був хворим. Згодом здоровими почали називати тих, хто добре почувався фізично. А сьогодні,  у XXI столітті, здоров’я  пов’язують з багатьма іншими вимірами благополуччя людини – духовним, емоційним, інтелектуальним, фізичним і соціальним. (Додаток 1.)   
               Отже, здоров’я залежить від способу життя, рівня культури, стилю і устрою життя, ну, звичайно, і від спадковості  й медицини. Усвідомивши змалечку цінність і значення здоров’я для повноцінного гармонійного розвитку особистості, знаючи фактори, що формують здоров’я і впливають на розвиток твердого тіла, оволодівши навичками контролю і збереження власного здоров’я, первинної профілактики захворювань, можна зробити своє життя яскравим і радісним для себе  й корисним для народу і своєї країни.
               Важливим фактором, який впливає на самопочуття і настрій людини, на її здоров’я, є колір. Психологи назвали це явище  «Кольоровим кліматом».
               Робота загальним обсягом 25 сторінок складається із вступу, двох розділів, висновку, списку використаної літератури, додатків. Теоретичні положення проілюстровані таблицями, схемами, рисунками, фотокартками.
                 Розділ  I.  Емоційна дія кольору.
                1.1.Символічне значення кольору.
               Зв'язок кольору з психікою людини, його властивість впливати на емоції та фізіологічні функції  був помічений з давніх-давен. Про це свідчать археологічні та етнографічні дані про ритуальне та військове фарбування стародавніх і примітивних народів, а також міфологія та фольклор всього світу.
                Кольори діють на всіх людей по-різному в залежності від їх соціальної та національної належності чи до умов, в яких сприймається колір.
                Емоційна дія кольору має дві головні причини:
                1. Безпосередньо фізіологічну – здійснює збуджувальну чи заспокійливу дію;
          2.  Асоціації, які з ним пов’язані.
          Та обидві причини  обумовлюються соціальною належністю та індивідуальними особливостями кожної людини.
          В природі людини закладене прагнення до краси й радості, а звідси любов до красивих фарб, гармонійних поєднань, що милують око.
          Невичерпним джерелом фарб та їх сукупності є природа.
          Кольори і кольорові гами по-різному впливають на людину. Колір викликає в людини різноманітні почуття: збудження, спокій, байдужість, відчуття холоду чи тепла, що діє на психіку людини. І, можливо, через дію кольору на її емоції людина наділила кожен колір своїм символічним значенням.
               З давніх-давен у кожного народу улюбленим є певний колір. Національні кольори можна легко пояснити, бо вони відповідають  характеру народу та його темпераменту, наприклад, червоно – жовто – чорні кольори іспанців та спокійні біло – голубі кольори фінів.
     Від оточуючої природи, звичаїв, традицій народу, релігійних поглядів залежало використання кольору в  національних костюмах, предметах побуту, творах мистецтв.
    Кольорові системи з’являються в культурі різних народів разом з першими символами, з першими магічними обрядами та ритуалами.
              Синє небо над золотою нивою – таке значення кольорів прапора України. Наш прапор синьо – жовтий. (Додаток 2).
                 Одним із складових частин оточуючої нас краси є рослини – вічнозелена ялина, білокора береза, червона калина, струнка зелена тополя, ніжно-срібляста верба, сині волошки, червоні маки, білі ромашки, жовта і біла акації, фіолетовий (бузковий) бузок і список цей можна продовжити.
                 «Кольоровими» словами намалювали барвисті картини луків, садів, квітників  різноманітні автори. (Додаток 3)
                 Давньою традицією нашого народу є вишивання. Взагалі символом України є вишиті рушники. (Додаток 4).  Наші пращури і в цьому дотримувались певних вимог. На тому рушнику, що на ікони (образи), мають бути вишиті яскраві квіти, а в піст чи дні скорботи вішали рушники, вишиті синіми, чорними, голубими нитками, або знімали взагалі. Вишивали й вбрання, та й зараз вишивають, тільки носять рідко. Яких тільки кольорів не побачиш на сорочках, скатертинах, серветках, картинах!
                  Милують око вишиті українським орнаментом  та червоними й чорними нитками полотна.  (Додаток 5.)
   Дослідження стародавніх культур (кам’яний вік) показали, що вже тоді люди надавали особливого значення трьом кольорам: червоному, білому й чорному. Саме цими фарбами розмальовували печери і саме  вони на сьогоднішній день у різних народів і культур мають різноманітне, навіть протилежне значення.
   Розглянемо значення кожного кольору в східній та західній культурах.

            Перший колір, відмічений  і відтворений людьми, – червоний.             (Додаток 6). Вчені пояснюють це асоціацією в свідомості людини з кров’ю, вогнем, сонцем, осіннім листям. Перше значення червоного – це життя, кров, яку люди отримали від богів. В крові заключається душа, а в душі – саме життя, енергія, без якої існування живого неможливе.

             У стародавніх греків і римлян червоний колір був символом врожаю. В Стародавньому Китаї існувала легенда про червоного птаха, який пролетів по небу, тримаючи в дзьобі дев’ять колосків. Зернини впали на землю і проросли. Хліб не тільки рятував людей від голоду, але й ріс безперервно.
            У стародавній Японії червоний колір був символом кохання.
            В наш час наречена одягає біле плаття, а в російських селян в минулому  весільний одяг був червоним.
            Окрім того у всіх народів червоний колір рахувався лікувальним, про що буде сказано пізніше.         
           Життєва сила червоного проявлялася ще й в тому, що саме цей колір відлякує злих духів, демонів та іншу нечисть. Тому стовпи палаців фарбували в червоний колір, люди носили червоні амулети, пов’язки, фарбували різноманітні предмети. Новонароджених дітей фарбували червоною фарбою повністю, або тільки обличчя, одягали на руку червону стрічку.
            Християни після причастя відчувають себе захищеними від різних бід (вважається, що після молитви кров Христа перетворюється на вино, яким і причащають прихожан).
            Червоний – це колір життєвого тепла і світла, вогню. Саме тому сонце червоне, зоря червона, боги, що дарують тепло, – червоні.
            «Земні Боги» - царі, імператори, воєначальники також носили червоний одяг.
 Червоний колір здійснює на людину збуджувальну дію і викликає сильний емоційний позитивний відгук в душі. Тому червоний колір «красивий», «прекрасний».
 Отже, ми бачимо, що в стародавні часи червоний колір мав тільки позитивне значення. Та є звортня сторона – червоний колір має багато негативних значень, які інколи сильніші за позитивні, адже червоний - це  ще й колір агресії, вбивства, гріха. В ХVII столітті червоний колір набуває драматичного, трагічного значення. А починаючи з ХVIII століття в Європі червоний колір замінюють рожевим. Червоний колір ніби втрачає енергію і повертається тільки під кінець століття. А в ХIХ столітті він взагалі стає страхітливим – кольором воєн, повстань, революцій, боротьби, нелюдської напруги.
 У мистецтві ж в цей час червоний колір замінюється бордовим кольором, кольором граната чи перестиглих яблук, кольором мальв і  зів’ялої троянди. Звичайно, тьмяніші кольори, втрачаючи свою яскравість, втрачають і своє символічне значення.
 У ХХ столітті – столітті воєн і революцій -  червоний колір знову набирає силу і стає знаком відновлення. Він випромінює силу, енергію, мужність, злість, дух війни. І лише в народному мистецтві та в свідомості «невчених» художників, у простих людей він залишається улюбленим – не за символізм, а за безпосереднє  естетичне сприйняття.
           Білий ще в глибоку давнину був відмічений і виділений як особливий колір. (Додаток 7). Разом з червоним він входив в тріаду основних кольорів. Це своє значення він зберіг і до сьогодні, хоча і не є таким. Стародавні символічні значення білого кольору в основному позитивні: білий означає благо, радість, чистоту, здоров’я, мир, згоду, збільшення потомства.
           Білий – найсвітліший з усіх кольорів, носій світла. Звідси походить білий одяг небесних Богів і земних – царів, вельмож.
           В ритуалах різних народів білий колір у вигляді одягу, талісманів, фарбування використовується як очищення та  прагнення добра.
           В давнину безбарвні речовини чи просто світлі називали білими. Білою рахувалась і вода, оскільки білий колір пов’язували з тими благами, які вона надавала. Звідси значення білого, як символу чистоти, безгріховності, це колір божества й добрих духів, що протистоїть чорному кольору,  як кольору зла.
            Особливе значення білому надавали в Стародавньому Китаї – з усіх квітів перевагу отримувала біла хризантема, а з усіх птахів  - лелеки та білі журавлі. А ще це був знак осені й металу.
            А в Стародавній Індії білим кольором позначили дві філософії: «шунья» і «саттва». «Шунья»  означає душевну  пустоту – відсутність емоцій, сприймань, навіть власного «я». «Саттва» - означає чистоту.
             В античному світі білий колір – це колір благородства, знаті, величі. Як і червоний він мав свої привілеї.
            В Стародавньому Римі представники знаті носили білий одяг. Білий – це колір богів, святих, праведників. Він символізував верховне божество, яке ототожнювали з сонцем. Античні філософи підняли значення білого на максимальну висоту: він став першим з божественних кольорів, оскільки являв собою світло, як Єдиного Бога: «Я світло для світу…» 
           Білий колір в християнстві – це божественне світло, це Бог, слово, розум, благо.
           Крім того, білий колір – це радість, веселість, невинність, чистота.
           В культурі ісламу білому кольору теж відведене особливе місце, адже сам Аллах – це «світло небес і землі». І хоча ангели одягнені в зелене, вірні йому люди і сам Магомет носять білі тюрбани. Треба відмітити, що ці народи надають перевагу  тріаді кольорів не червоний – білий – чорний, а  зелений – білий – чорний і ці кольори є священними символами й  найбільш улюбленими кольорами  в країнах ісламу.
           Звичайно, в культурі не залишились непоміченими й негативні значення білого. Сивина – це наближення старості, білий – це колір савана покійника.
            В природі білий – не завжди добрий колір. Він властивий деяким стихіям, ворожих людині: сніг, лід, іній, біла піна морських хвиль, недосяжні гірські вершини, хмари…
           В момент горя, в передсмертний час людина блідніє, від важких переживань сивіють коси. Все це – джерело асоціацій негативного характеру: білий колір пов’язують з холодом, мовчазністю, стражданням. І в тих культурах, де забуте чи невідоме значення білого, на перший план виступає його негативне, або напівнегативне значення. Так, наприклад, в японській класичній поезії білий колір символізує холод, розлуку, страждання.
            В культурі Європи нового часу тематика білого зсувається в сторону негативних значень. Білим помічені смерть, запаморочення, холод, мовчання, виснаження, одинокість, ненависть, жорстокість.
            Для піонерів архітектури ХХ століття білий колір ототожнювався з безконечно вільним простором: білі стіни сприймались як бездонний простір. Білий колір є простором, повітрям, світлом. Свідомість малює на білому все, що завгодно.
             І в поезії початку ХХ століття білий – улюблений колір. Нюанси білого позначаються такими словами як сніжно-білий, блідо-білий, світлий, ясний, перловий.
             В наш час білий колір прийнятий як символ божества в усіх релігіях світу.
 Семантика чорного в більшості народів в основному негативна. Це можна легко пояснити. Чорне небо, темрява, глибокі ями, печери,  обгоріле дерево, болото – все це викликає у людини страх і відразу; чорне поглинає енергію людини і робить безсильним її зір, що саме по собі є загрозою.
В ритуалах і міфах стародавніх народів чорний колір, як символ зла, протистоїть білому, як кольору добра. Чорний символізує гординю, таємну заздрість, злобу, підлість.
В середньовічній Японії чорний – знак печалі.
          В середньовічній Європі чорний рахували кольором смерті, скорботи. 
          Чорний колір має також і позитивне значення.
В африканського племені ндембу чорний символізує дощові хмари; чорні тварини і птахи  приносяться в жертву під час ритуалу виклику дощу.  Крім того, у цього племені чорний пов’язаний із щасливим шлюбом.
Особливо цінується чорний на мусульманському Сході:   «В числі чеснот чорного  – те, що з нього отримують чорнило, яким пишуть  слова Аллаха» («Тисяча і одна ніч»).
           В українській мові чорний носить найчастіше негативний характер, але він не відкидається, а використовується  для фону картин і в розписах, в поезіях і в вишивках.( Додаток 8).                                  
            Тріада червоний – білий – чорний широко розповсюджена в мистецтві оформлення й рекламі. В залежності від ситуації цей колір може  бути  сумним,  веселим,  траурним,  життєстверджувальним. В деяких європейських країнах чорний  вважається святковим, вихідним.
               Зелений колір займає особливе місце в спектрі сонячного світла: він знаходиться якраз посередині між збуджувальними та заспокійливими кольорами, між активними і пасивними. Зліва від зеленого розташовуються червоний, жовтогарячий і жовтий, справа – голубий, синій, фіолетовий. Оскільки зелений знаходиться між ними, то він є нейтральним в плані дії на нервову систему людини. 
 Зелений – один з основних кольорів, він – це колір природного середовища, в умовах якого формувався кольоровий зір людини. (Додаток 9.)
 Вперше зелений колір ввійшов в культуру з появою зеленої фарби. Почало використовуватись і зелене дорогоцінне каміння в стародавніх країнах Сходу – там, де вони могли стати і стали символом розкоші, багатства, влади.
 В Стародавньому Єгипті зелений – це колір Осіріса – бога Злака, який гине і воскресає щороку.
 В Стародавньому Римі зелений колір носили тільки жінки, а для чоловіків він вважався принизливим.
 Зелений колір був улюбленим і в Японії. Там люблять також поєднання зеленого і білого.
 В культурі ісламу зелений колір означав всі блага, які надають рослини – їжу, тінь, прохолоду, красу.
 Для араба зелений – це колір оазису в пустелі, який дає тінь і прохолоду.
 В XIX і на початку XX століття почали  вводити зелений колір в інтер’єри, призначені для спокійної  роботи.  Зеленими ставали столи, абажури, лампи.
 Жовтий колір займає проміжне місце між червоним і зеленим. Як червоний колір він супроводжує все живе: сонце, землю, вогонь.
В Стародавній Греції любили носити яскраво – жовтий одяг, який рахувався дуже святковим.
В Стародавній Індії він був дуже цінним, як золото.
В культурі ісламу жовтий – це символ корови – першої жертви Аллаху.
В Європі це символ сонця і світла, золота, царювання, божественності. І лише в XII – XIII століттях цей колір стає символом зради, недовіри і гріха.
В японській культурі – символ осені.
В Стародавньому Китаї жовтий журавлик був символом безсмертя.
          В XX столітті негативне відношення до жовтого зростає. Та й сьогодні символіка жовтого негативна – зрада, «жовта преса», яка не завжди є правдивою. А на мою думку, це неправильно. Жовтий колір – це колір життя, сонячного світла, радості і щастя; це колір стиглого колосу і щойно вилупленого з яйця  пухнастого курчатки. (Додаток 10).

Найтемніший, серйозний, печальний, заспокійливий, але у великих кількостях пригнічуючий – синій колір. (Додаток 11)

          В міфах Стародавнього Китаю злі чудовиська мали сині обличчя.
           В японському театрі сині маски носили злодії, а в сучасній Японії синій – це знак смерті.
А на Сході синій колір – це колір неба, води, гірських вершин.
В Європі високо цінували синє каміння.
В мусульманській Індії синій є знаком печалі й трауру.
В той же час синій заспокійливий, легкий, свіжий.

Фіолетовий -  це  колір,  який  ніби з’явився з пітьми і незрозуміло як він має розвиватись – як червоний чи як синій. Він навіює смуток і в той же час заспокоює. (Додаток 12)

В XIX і ХХ століттях у фіолетовому вбачають щось таємне, лякаюче.
Серед усіх кольорів він вражає своєю складністю, розмістившись між живим червоним і мертвим синім, між гарячим і холодним, між матеріальним і духовним.

  Сірий  – це колір бідності, суму, печалі, міської тісноти, туману. (Додаток 13)

В давнину цей колір зовсім не цінувався, його рахували кольором нещасть. Сіро – голубий символізував заздрість. А в російській та українській літературі сірий і сизий – це кольори хижих птахів.
Але приблизно з XVI століття сірий колір починає цінуватись, дворяни носять сірий бархат, парчу, атлас. З’являється пурпуровий колір.У Фінікії (країна Близького Сходу у давнину) (Додаток 14) з пурпуру черепашок, за якими водолази пірнали на дно моря, виготовляли пурпурову фарбу. Вона не линяла і не вигоряла на сонці. Ця фарба цінувалась далеко за межами країни. Царі, жерці та воєначальники носили пурпуровий одяг – багряницю.
А в XIX й ХХ століттях  темні відтінки сірого рахувались найпрактичнішими в одязі і найспокійнішими в інтер’єрі. Сірий колір став символом хорошого смаку.

   Жовтогарячий колір – це  колір заходу сонця, дитячої радості, тепла, затишку. Він поєднує в собі  властивості червоного і жовтого. Його дуже люблять діти. Він веселий, радісний, приємний. (Додаток 15)

              Коричневий  досить розповсюджений в природі і цінується людьми. Та в давнину йому надавали негативного значення: коричневий колір носили раби, його сприймали як колір розладу, розпаду. В Європі його рахували потворним. В цьому кольорі виражали сум, втому, печаль. (Додаток 16)
                1.2.Психофізіологічні  особливості впливу кольору на людину.
                Найбільш вдалу картину кольорів представив геніальний німецький вчений, поет, художник Іоганн Вольфганг Гете у вигляді кола, яке одержало назву «коло кольорів Гете» (Додаток 17).  Величезним відкриттям ХIХ століття можна вважати це коло.  Сам поет говорив про себе, що він інколи писав вірші, а все життя присвятив фарбам!   Коло кольорів Гете пояснило, нарешті, появу кольорів та їх відтінків. Це відкриття можна порівняти з відкриттям періодичної системи Менделєєва. Просте, як все геніальне, коло кольорів – це цілісна, єдина система знань і гіпотез про колір. Знавці називають його магічним.
               Існує три абсолютно чистих кольори - червоний, жовтий, синій. Вся решта кольорів і відтінків народжується з них. Саме тому в центральній частині кола знаходиться три однакових ромби цих кольорів. Це основні кольори. Між ромбами три трикутники: зелений, жовтогарячий і фіолетовий. Це похідні кольори, тобто змішані тих кольорів, що знаходяться в ромбах. Ромби і трикутники утворюють геометрично правильну квітку з шістьма пелюстками. Кольори, які розташовані один проти одного є протилежними, тобто комплементарними, і абсолютно гармонійними, їх ще називають кольори – антагоністи, допоміжні. Визначились пари кольорів:
                                             червоний – зелений,                                                                     
                                             жовтий – фіолетовий,
                                             синій – жовтогарячий.
                Це означає, що якщо довго дивитись на підсвічену, наприклад, синю крапку, а потім повернути голову і дивитись в темряву, то можна побачити колір – антагоніст, тобто жовтогарячу крапку. І так по всіх парах, тобто таким чином можна отримати кольорову зорову галюцинацію крапки, але додаткового кольору.
                При цьому порядок кольорів зберігається як у веселці: червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.
               Вершина кожної пелюстки вказує на той сегмент у зовнішньому колі, який відповідає кольору пелюстки. Проміжні сегменти в зовнішньому колі є сумішшю сусідніх сегментів, які відповідають вершинам пелюсток квітки і символізують нескінченність варіантів і відтінків. Безпосередньо тут вони подані в рівноцінних співвідношеннях: наприклад, колір першої весняної зелені – 100% зеленого і 100 % жовтого. Але вони можуть змішуватись в різних відсоткових співвідношеннях і можна лише здогадуватись, скільки сегментів могло б  вмістити це коло.  Наше людське око сприймає від семисот тисяч до півтора мільйона  кольорових відтінків
                  Червоний – символізує вогонь, гнів, силу, кохання. Його обирають натури темпераментні та емоційні, які люблять бути лідерами в усьому, люблять спорт і активний спосіб життя. Вони швидко «спалахують», навіть через дрібниці, але так швидко й відходять. Поступове «переключення» таких людей на м`які, спокійні тони – рожевий, коричневий, сірий – згодом додадуть цим буйним натурам врівноваженості, зроблять їх життя і долю більш впорядкованими. Не люблять червоного люди невпевнені у собі або психічно виснажені.
             Жовтогарячий, або оранжевий – колір життєрадісності, його обирають люди  амбітні та емоційні. Це колір торжества і революцій. Його не люблять в’ялі, інертні, спокійні.
             Жовтий – символізує сонячне світло, стимулює інтелект, творчість.  Це колір золота і осені,  щастя і зради, спілих колосків і  в той же час хвороби. Любителі жовтого прагнуть незалежності, щастя.  Нестача цього кольору у житті людини свідчить про часті зміни настрою та творчі чи інтелектуальні «застої».
            Зелений – колір трави і листя,  надії, життєвої сили. Він пом’ягшує емоції, заспокоює. Його обирають люди прямолінійні, які не терплять недоліків оточуючих. А ті, хто не вірить у свої сили, зеленого кольору не люблять.
             Блакитний, або голубий – колір чистої свідомості, води. Він заспокоює, охолоджує тіло і розум. Його обирають люди довірливі й вірні, готові на самопожертву, артистичні, дружні, які не переносять самотності  і в разі невдачі вони легко захандрять. А люди, незадоволені собою, нервово напружені, голубого кольору не люблять.
             Синій – колір неба і моря, символізує спокій, вірність,  ніжність, вічність, добро.  Його люблять натури спокійні і відкриті. А той, хто постійно відчуває страх і тривогу, синього не любить.
              Фіолетовий – колір таємниці, містики, магії та інтуїтивного мислення. Люди, що його обирають, створюють навколо себе атмосферу  злагоди і гармонії. Однак інколи їм не вистачає впевненості в своїх силах, тому вони вагаються у прийнятті своїх рішень. Не приймати фіолетовий – означає підсвідому печаль за чуттєвими переживаннями.              
             Білий – символ істини, чистоти, честі, згоди, абсолютної свободи і починань. Його обирають ті, хто прагне спокою і гармонії, а також ті, хто приймає важливе рішення. Якщо людина не в ладах сама з собою – це не її колір.
             Чорний – символ заперечення, поглинання, внутрішньої тиші. Його люблять люди приховані, які бояться ударів долі. І не люблять ті, що чекають від життя занадто багато.
             Рожевий. (Додаток 18) Ті, хто любить цей колір, мрійливі, слабкі і дуже ніжні,  «домашні», цінують комфорт і тишу, однак вкрай важко переносять зіткнення з реальністю. І інколи обіцяють більше, ніж можуть виконати.
             Коричневий обирають розумні, врівноважені люди, схильні до наукових занять і самотності. Вони бережливі, аж жадібні, вольові і вкрай надійні.
             Салатовий– бажання визнання, популярності, хвилювання;  весна і надія. (Додаток 19.)
              Всі кольори здійснюють на людину психофізіологічний вплив.
                                             Розглянемо схему.
                                                 
                                               
                                                   Кольори:
        Теплі                                                                             Холодні
      червоний                                                                       голубий
      жовтогарячий                                                               синій
      жовтий                                                                          фіолетовий.
                                          
                                              Допомагають людині
                                                   переносити
низькі температури                                                         високі температури.

           Активні                                                                         Пасивні
         Всі теплі .                                                               Всі холодні.
Збуджують і піднімають настрій.                            Заспокоюють і навіть   
                                                                                Пригнічують психіку  Збільшують м’язову працездатність.                      людини, сповільнюють
                                                                                   психофізіологічні процеси             
                                                                                          в    організмі.
              Але слід пам’ятати, що кольори не завжди однаково діють на людей. Тривале сприймання декількох схожих за тоном кольорів призводить до кольорової втоми (явище «кольорового голоду»),  до негативної дії кольору.
             Важкі і легкі кольори.  Всі темні кольори відносяться до важких і діють на психіку людини пригнічуюче. Предмети, забарвлені в чорний колір, здаються більш важкими, ніж такі ж предмети світлих тонів. Легкими називають кольори, які володіють невеликою насиченістю, вони покращують настрій і позитивно впливають на людину.
              Відступаючі і наступаючі кольори. Колір предмета на певному фоні може створювати ефект наближення предмету або « віддаляти» його. Теплі, активні кольори, – «наближують», холодні – «віддаляють» предмет від людини, яка на нього дивиться.
             Попереджаючі кольори. Існує група кольорів, на які людина реагує певним чином: червоний колір означає небезпеку, жовтий вимагає підвищення уваги, застерігає, зелений означає безпеку, як, наприклад, кольори світлофора. (Додаток 20.)
              Всі кольори можна розподілити по визначених групах, кожна з яких характеризує зміст родинних явищ і викликає близькі емоційні асоціації. В результаті підсумовування і аналізу різноманітних емоційних властивостей кольорів дослідником Р.Р.Кліксом складена таблиця емоційного впливу кольору на людину. (Додаток 21).
              Людина, яка вміє бачити, розрізняти, спостерігати кольори в їх гармонійному поєднанні, активізує свої психічні процеси і організовує  свою повсякденну діяльність на більш високому енергетичному рівні. Про це піде мова у другому розділі.
               1.3.  Лікувальна дія кольору.
               Ще стародавні цілителі помітили, що дія кольору допомагає відновити душевну рівновагу і позбавитись хвороб.
            При дії світла і кольору  на рефлексогенні зони сітківки ока утворюються імпульси, які потрапляють в головний мозок. Важливою є та обставина, що за допомогою кольору людина приймає 80 відсотків інформації. Працездатність і кров’яний тиск, апетит і увага, емоції і гострота слуху та багато інших психофізіологічних процесів людини підлягають впливу кольорів і променів. Кольори та їх відтінки по-різному впливають на настрій і самопочуття. Від  того, який колір людині до вподоби, можна дізнатись про її  характер, бажання, схильності, настрій і навіть стан здоров’я.
            Великі лікарі минулого рахували колір одним з найважливіших факторів в процесі лікування. Так, Авіцена, в своїй знаменитій праці   «Канон лікарської науки» описав залежність між кольором, темпераментом і станом здоров’я людини. Червоний колір, на його думку, створює оптимістичний настрій і посилює рух крові, жовтий – лікує печінку, зменшує біль і знімає запалення. Для кожної хвороби існували свої ліки, але вони неодмінно були пов’язані з червоним.  Є відомості про те, що стародавні лікарі радили проти лихоманки носити перші весняні анемони, загорнуті в червону тканину, або жука – гнойовика теж в червоній шматинці. Проти ревматизму призначали прикладати до хворого місця червоного слимака, а при епілепсії обов’язково треба було приймати  сік граната чи червоних яблук.
             Червона гама відтінків стимулює тонус м’язів і судин, сприяє підвищенню артеріального тиску, прискорює серцебиття, обмінні і загоюючі процеси. Ці кольори треба використовувати для стимуляції нервової та ендокринної системи. Крім того їх дія прискорить одужання хворих з анемією та допоможе відновити сили  після тривалої хвороби. Теплі кольори шкідливі при гострих запальних процесах, безсонні і перенапруженні нервової системи.           
              З допомогою кольору можна і попереджати хвороби і лікувати їх. Кольоротерапію широко використовували в Стародавньому Єгипті, та з часом ці знання були втрачені. Тому праця Едвіна Беббіта «Цілюща сила кольору», опублікована в 1878 році, здійснила фурор в медичних колах. Вчений писав так: «Можливо колір і не має безпосередньо терапевтичної дії, він є скоріше однією з форм психотерапії». На його думку, кольорова дія має два спрямування: «в бік червоного і  в бік синього» - саме ці кольори діють на роботу нервової системи, а жовто – зелені кольори нейтральні.
            На думку психологів, позитивно діє голубий колір на  людей з неврозами, безсонням, головним болем, перевтомою очей. В якості додаткової терапії його використовують навіть в травматології. Та не слід забувати: коли голубого дуже багато, то навіть у здорових людей він може викликати відчуття страху й холоду.
            Доведено, що під дією синього й голубого опромінення здійснюється фотобіологічний розпад гематопорфірину, який входить до складу білірубіну (жовчний пігмент). Це явище з успіхом використовується в терапії гемолітичної жовтухи новонароджених. В 1903 році датський вчений Нільс Фінзен, один з засновників світлолікування, навіть отримав Нобелівську премію за роботи по вивченню дії ультрафіолетового опромінення на організм людини.
             Наші предки потратили не одне століття на те, щоб відшукати природні речовини для виготовлення синьої фарби – ультрамарину. Єгиптяни були першими, але їх рецепт не зберігся. Ще в епоху Відродження синій  цінували дорожче золота: ним розписували одяг Христа і діви Марії. Синій колір використовують при лікуванні простудних захворювань, гіперфункції щитовидної залози, жовтухи і хвороб нирок. Холодні відтінки синьої гами сприяють зниженню артеріального тиску, сповільнюють пульс, знищують запальні процеси. А при застійних процесах, каменях в жовчних і ниркових протоках, набряках - вони протипоказані.
                А ось, наприклад, фіолетовий  благотворно діє на роботу залоз внутрішньої секреції, ефективний в комплексній терапії захворювань печінки і нирок, серцево-судинної системи і посилює дію наркотичних речовин, засобів анестезії. А його «передозування» призводить до депресії.
                 Вивчаючи біоенергетику людини, Беббіт дійшов висновку, що кожному органу відповідає свій колір. Так, голові і шиї – фіолетовий,синій і голубий. Серцю, легеням, імунній та кровоносній системам – зелений, а кишечнику, підшлунковій залозі, печінці і шлунку – жовтий чи зелено-жовтий.
              Беббіт створив цілу науку – хромотерапію. Один з його витворів -  хромолюм. Розташувавши кольорові стекла відповідно кожному органу, Беббіт помістив їх в дерев’яну раму з внутрішнім металевим переплетом. Отриманий вітраж, який містить всі кольори веселки, він запропонував використовувати замість вікна для підвищення тонусу організму. Хромолюм супроводжувався детальною інструкцією по використанню.
               Біоенерготерапевти стверджують: щоб досягти лікувального ефекту, можна просто уявити потрібний колір і подумки утримувати його біля хворого органа. З лікувальною метою одяг теж носять відповідний.
               Вибору кольору при лікуванні кольором відводиться значна роль. Білий колір пропускає більше світла, відбиваючи інші світлові промені. Чорний одяг – навпаки, притягує і поглинає світлові промені, перетворюючи їх в тепло. Тому темне треба одягати в холодну погоду.
               Правильно підібраний колір чи комбінація різних кольорів грає велику роль в житті кожної людини. Від цього залежить настрій, самопочуття і відношення до оточуючого світу.
           Розділ II. Кольоровий клімат.
           2.1. Гармонія кольорів.
          Оскільки  вже зрозуміло, що колір впливає на наше  здоров’я, самопочуття, психіку, працездатність, то залишається звернути увагу на те, що ж робити, аби цей вплив був максимально позитивним.
           Перш за все, варто звернути увагу на таке поняття, як гармонія кольорів. Сьогодні ми часто спостерігаємо повністю невідповідні поєднання кольорів, які ніколи не повинні стояти поряд. Це збуджує, дратує нервову систему.
          При фарбуванні підприємств, цехів, заводів, меблів, стін, підлоги, класів, спортивних залів обов’язково враховувати властивості людського ока і емоції, які ті чи інші фарби викликають у людини. Виходячи з вищесказаного, не можна, наприклад, фарбувати спортивні зали в темні, маловиразні тони, бо вони будуть здаватись задушливими, тісними, незатишними. Холодні кольори, а особливо сірий і синій, абсолютно непридатні. Вони негативно впливають на настрій, працездатність школярів і на їх тепловідчуття. В спортивних залах можна використовувати зміни освітлення. До різних частин уроку підбирати відповідний колір: до вступної – оранжевий, до основної – червоний, до заключної – більш спокійний – зелений або голубий.
           На сучасний дизайн здійснює свій вплив і культура минулого і стиль сучасності. Спосіб життя викликав інтерес до домашнього інтер’єру, витриманому в прохолодній гамі. Занепокоєність  екологічними проблемами призвела до попиту на екологічно чисті матеріали. Та будь-який декор вимагає дотримання певної кольорової гами.
           Пікантний. (Додаток 22). Шафран, кориця, мускатний горіх, імбир - використовуйте всі ці кольори, щоб додати трішки пікантного присмаку у ваш домашній декор.
           Пікантна декоративна схема здається всеосяжною і теплою. Суміш її землистих відтінків доповнена і посилена рядом всіляких тканин і аксесуарів. Таким чином, теплі тони зігрівають об'ємні  холодні приміщення. А колірний ряд, що тягнеться від червоного перцю до індійського ніжно-рожевого, добре поєднується з набором сучасних меблів, сімейними реліквіями і виробами антикваріату.
              Для «пікантної» кімнати, як підлогове покриття, чудово підходить килим з землистими відтінками червоного, жовтого і коричневого кольору у поєднанні з яскравим фоном.
              Поради із створення пікантного інтер'єру.
   ·     Пікантні тони підсилюють ефект як сучасного, так і більш традиційного приміщення. Нержавіюча сталь, скляні поверхні і яскраві синтетичні тканини додають інтер'єру сучасну зовнішність, а пікантні землисті кольори стають чіткішими і виразнішими. Подушки, килими надають відчуття достовірності і вмить вносять тепло до кожного куточка приміщення.
   .          Пікантні тони добре поєднуються з книгами в шкіряній палітурці і іншими речами. Поєднуйте такі витримані фарби з вашими улюбленими колекційними предметами, невеликими гравюрами або витинанками, натуральними матеріалами і волокнами.
  ·      Щоб позбавитися від деякої перенасиченості пікантно-пряними тонами, додайте малі порції прохолодних відтінків типу бірюзи або смарагдово-зеленого кольору.
  ·      Надайте інтер'єру завершеного вигляду, розставивши на столиках, підвіконнях і поличках дрібні декоративні предмети. А стручки кардамона, анісу або кориці в дрібних керамічних вазах допоможуть додати пряний екзотичний аромат.
 ·       Натуральні волокна або тканини без барвників забезпечують текстурований фон, який підсилює пряну колірну гаму. Вибирайте такі матеріали, як бавовну, грубий льон,  або міцну невибілену полотнину.
               Екзотичний. (Додаток 23). Екзотичний інтер'єр здається і близьким і далеким, він вражає і інтригує. Створення його - це створення обстановки, де ваш дух здіймається, мрії розцвітають, а бажання перетворюються на реальність. Екзотичний дизайн вимагає вдумливого і серйозного планування, за це він винагородить вас колоритним убранням, яке захопить і полонить ваших гостей, а вам самим допоможе відчути незвичайно піднесений духовний стан. Ваші багата уява і фантазія стануть душею вашого інтер'єру.
                 Поради із створення екзотичного інтер'єру
  ·      Користуйтеся ароматичними свічками, маслами і іншими речовинами для створення східної ноти в екзотичному декорі.
 ·       В екзотичному інтер'єрі можна використовувати завіси для розділення приміщень.  Можна поставити традиційні екрани з напівпрозорого паперу, бамбука або різьбленого дерева.
·       У  приміщенні має бути приблизно рівна кількість світлих і темних предметів для того, щоб воно знайшло позитивну енергію.
.    Використовуйте паперові ліхтарики, тканини з вишивкою, різьблені фігурки і підсвічники - все це недорого і широко доступно.  Підійдуть сюди предмети з червоного дерева: буфети, комоди, скрині та ін.
 ·       Поєднуйте блискучі декоративні лаковані вироби і аксесуари з простими предметами. Відбираючи речі, які створюватимуть колірні акценти в приміщенні, доповнюйте червоно-оранжеві кольори синьо-зеленими.
  ·      Диван накрийте  виблискуючим атласним покривалом.
               Динамічний. (Додаток 24). Оранжевий колір динамічний, активний і спортивний. Використовуючи його, остерігайтесь перенасичити ним навіть найвеличезніший простір. Правда, окремі плями яскраво-оранжевого кольору можуть пожвавити і змусити засіяти як маленькі, так і великі приміщення. Поєднуйте оранжевий із спорідненими червоно- і жовто-оранжевим кольором або з шокуючим рожевим відтінком - така  суміш буде, що називається «шипіти». Ще одним хорошим доповненням до палітри оранжевого стане насичений зелений колір. Надмірно «спекотні» кольори допоможе остудити розумна частка  синього, білого кольору і натурального кремового відтінку.
               Скульптури з пластмаси, металу, дерева і скла добре виглядають і в статичному, і в динамічному інтер'єрі. Старовинні тканини і предмети в стилі ретро додадуть динаміки в дизайні приміщення.
                 Динамічна колірна палітра яскрава і зухвала.
                 Поради із створення динамічного інтер'єру
·        Якщо відсунути предмети обстановки від стін, приміщення буде здаватися більшим. Яскраво-оранжевий килим допоможе створити динамічну зону. Незалежно від того, велика чи маленька у вас кімната, спробуйте трохи відсунути диван або кушетку від стіни.
·        Зробіть свій диван більш функціональним, помістивши за ним столик або тумбочку.
·        Використовуйте у вашому інтер'єрі лампи на підставках, кулясті підвісні світильники, галогенові лампи. Можна помістити на підлозі за або під меблями, на гілках кімнатних рослин недорогі невеликі світильники.
·        Перетворіть великі або малі приміщення в простір, відповідний для вашого способу життя. Спочатку визначте коло своїх повсякденних потреб, а потім скористайтеся полицями-модулями, в яких у вас під рукою повинні знаходитися речі, якими ви користуєтеся щодня.
·        Пошукайте кольорові предмети, що навівають спогади про середину XX століття: вази, настінні годинники тощо.
           Природний. (Додаток 25). Декорований природними матеріалами, ваш будинок перетвориться на притулок від зайвої життєвої метушні. В наші дні хочеться зберегти спокій як в душі, так і в навколишньому середовищі. Тут поєднуються кольори, що йдуть від самої землі, - наприклад теплі коричнево-червоні, золотисті мінеральні або блідо-яєчні відтінки і кольори слонячої кістки - все це створює атмосферу спокою.
                  При оформленні свого життєвого простору скористайтеся такими земними відтінками, як у невибіленого льону або тканин, забарвлених натуральними фарбниками. Тут ви виявите нескінченну різноманітність жовто-оранжевих фарб і відповідного ним настрою. Світлі жовто-оранжеві тони збільшують і роблять яскравішою кімнату або передпокій, як би запрошуючи пройти всередину приміщення. Густіші медові відтінки привнесуть теплоту в обширне приміщення з високими стелями і зроблять м'якшими великі відкриті простори. Щоб створити затишок в місці, де добре вдаватися до роздумів, скористайтеся щільною карамелевою фарбою.
                  Оформлення за допомогою природних матеріалів дає простір уяві.
                  Поради із створення природного інтер'єру
·        Мерехтіння відблисків на меблях, згрупованих навколо каміна, зігріє кімнату, навіть відкрите приміщення ділового плану. Низькі зручні сидіння, незвично великі кавові столики і різноманітні дрібниці разом з м'якими вогниками каміна, що горить, додадуть інтер'єру відчуття затишку і благополуччя.
·        Щоб звернути увагу на стіни, скористайтеся фарбою різних квітів. Одну із стін покрийте густим маслянисто-кремовим тоном. Суміжні приміщення можна фарбувати спорідненим відтінком - наприклад шафраново-жовтим, або оранжевим, або кольором мускатного горіха. Замість традиційного білого для стінних панелей, вікон і дверей можна вибрати темніші контрастні тони. А насичений оливково-зелений або бархатистий шоколадно-коричневий тони разом з рівним медовим і кремовим додадуть інтер'єру більше глибини і жвавість.
·          Ретельно відбирайте предмети для приміщення в природному стилі, оскільки жодна річ не повинна виділятися. Спочатку визначите, що почне служити фоном, а що потрібно підкреслити особливо. Накрийте простий і обідній стіл, що не привертає уваги, гладкою невибіленою бавовняною скатертиною і доріжкою з натурального льону, тоді погляд впаде на комплект плетених стільців.
·         Натуральний червонувато-бежевий відтінок виходить при використанні плодів шипшини, а ромашка надаэ жовто-золотистого відтінку. Занурте тканину (краще бавовняну) так, щоб вона була повністю покрита рідиною, і тримайте в розчині до отримання потрібного відтінку. 
·        Недорога тканина римського типу або бамбукові віконниці на вікнах додадуть вашій кімнаті природність. Але можна залишити вікна незавішеними: світло, що ллється, також додає природності інтер'єру.
·        Робіть більш функціональним ваше «природне» приміщення за допомогою плетених корзин різного розміру для зберігання іграшок, журналів і всяких побутових дрібниць. Такі корзини можна підвішувати, складати і прибирати. 
            Інтер'єр, що світиться, випромінює гостинність і тепло. (Додаток 26). Ваш будинок ніби додатково освітлюється, якщо використовувати блискучий жовтий колір. Найяскравіший відтінок колірної гами у вигляді жовтих променів випромінює ще більше сяйва при додавані білого кольору. Різні відтінки кремового  підсилюють жовтизну природного освітлення. Щоб досягти ефекту свічки, що горить, холодним зимовим днем, додайте світлий голубувато-сірий відтінок. Соковиті і густі жовті тони добре поєднуються із зеленуватими («дорогоцінними») і синіми (індиго) відтінками.
           Інтер'єр, що світиться, складається з віддзеркалень власне світла - від сонячних плям природного денного освітлення до продумано розміщених світильників. Така аура приміщення, наповненого світлом, повна радості і життєвого вогню. Декоруйте своє житло різноманітними відтінками жовтого кольору з відповідними півтонами, і ваш будинок завжди буде насичений благородною теплотою.
                          Поради із створення інтер'єру, що світиться
·        Житло буде яскравіше освітлене, якщо ви використовуватимете при декоруванні дзеркала. Розвішувати їх слід продумано, щоб підкреслити мерехтіння канделябрів, свічок і ліхтарів. Добре підходить вічна класика - дзеркало венеціанського скла з рамою.
·        Розставте свічки у високих канделябрах перед каміном, скомпонуйте їх по висоті і підберіть свічки за кольором - від традиційно білих до жовтих з бджолиного воску. Все це додасть особливий шарм освітленню кімнати. Можна також встановлювати канделябри перед камінним екраном або позаду нього. Ще більше теплоти додасть плетена корзина з дровами і декоративне камінне приладдя: щітки, коцюби, щипці, совок та ін.
·        Особливому сяйву сприяє призматичний бісер. Нині є можливість вибору з величезної кількості аксесуарів, прикрашених крихітними виблискуючими бісеринками: абажури, скатертини, килимки, подушки і рамки.
·        Але справжню теплоту додадуть вашому декору, що світиться, різні зручні домашні речі, які звично розташовуються на дивані, стільці або кушетці. Добре в морозну погоду загорнутися в улюблений плед з кремової ангорської шерсті або кашеміру.
             Тропічний. (Додаток 27). Відкрийте для себе вільний дух тропічного стилю з його яскравою характерною межею - неперевершеним зеленим кольором. Іскристі, рясні і сучасні, ці жовто-зелені тони справді омолоджують. Поєднуйте цей колір з кольором мандарина і додайте до них рожевого і насиченого жовтого відтінків. Жовто-зелені тони виграють в композиції з такими природними квітами, як білий, коричнево-сірий з рожевим або жовтуватим відливом і густий шоколадний колір. Свіжа гама тихоокеанського берега запалає, якщо додати в декор витриманий оранжевий колір.
                   При декоруванні інтер'єру в тропічному стилі почуйте заклик далеких островів. Тропічна колірна гама вабить до зміни способу життя, кличе на природу.
                    Поради із створення тропічного інтер'єру
·          Висаджуйте перед будинком легко зростаючі (цибулинні однорічні) тропічні рослини або «орнаментальну» траву (що не вимагає особливого догляду). Вони створять враження тропічного пейзажу. Втім, можна просто розставити рослини в горщиках перед вікном для створення візуального зв'язку із зовнішнім середовищем.
·          Можна відновити зовнішній вигляд веранди чи балкона,  встановивши стельові вентилятори, розставивши екрани і настеливши підлогу з натурального каменя. Стануть в нагоді і різного роду диванні подушки.
·        Поряд з вашим ліжком можна помістити лаковану підставку з дерева з пишною подушкою. Такий цікавий спальний куточок може бути прикрашений подушками і покривалами, витриманими в зеленуватих тонах.
·        При цьому непогано б подумати і про те, як розташувати ліжко в найнесподіванішому місці спальні. Скажімо, можна ліжко разом з подушками і іншим приладдям відсовувати в денний час від стіни. Або присувати її до вікна із завіскою, що тріпоче. В даному випадку для посилення ефекту слід відбирати насичені цитрусові тони на зразок лимона або мандарина. З настанням заходу непогано закривати вікна віконницями або завішувати недорогими рогозами.
·        Прикрашайте своє житло і такими предметами, як глобуси або старі карти екзотичних місць. При цьому можна віддалік від столу або в будь-якому іншому місці поставити електричний вентилятор (темного тону або зроблений з нержавіючої сталі), який створить відчуття  «тропічного» бризу.
            Спокійний. (Додаток 28). Для того, щоб наповнити будинок спокоєм і безтурботністю, користуйтеся зеленим кольором - кольором самої природи. Придивіться до нескінченної палітри природних зелених фарб - з них вам належить зробити вибір: від яскравого молодого листя до трохи похмурих сіро-зелених тонів покритої мохом лісової гущавини. Створюйте спокійний настрій за допомогою різних поєднань, тонів і відтінків зеленого кольору, узятого у трави і листя, фруктів і овочів, води і неба. Чавунні садові предмети, різьблений камінь і паркова скульптура подують диханням старого запущеного парку. Доповнюйте зелені тони і всією гамою жовтого кольору. Енергію спокійному зеленому кольору додасть його природний супутник - земний червоно-теракотовий тон. Крім того, із зеленим добре поєднуються коричневий і сірий тони. Якщо ви хочете «поєднати» ваш домашній інтер'єр із зовнішнім середовищем, зелений колір незамінний.
·        Жива, прохолодна спокійна гама наблизить вас до зовнішнього середовища. Колірна гама, наближена до зеленого кольору, вдихне в старі предмети друге життя. Для відчуття світла і літньої свободи слід поєднувати зелені тони з відтінками бляклого дерева. А для самоти підійде інтер'єр в зелених тонах з меблями з  порід червоного дерева або горіха. Прикрашайте своє житло вуличними рослинами, квітковими горщиками і підставками, дерев'яними  столами, старими плетеними кріслами і корзинами.  Поєднуйте їх з бавовняними тканинами з квітковим малюнком, вишивкою муліне і шерстю, а також традиційними смугастими полотняними подушками з набору для садових лавок-гойдалок. Нарешті, можна створити і такий екзотичний декоративний елемент, як тераріум садового типу.
                       Поради  із створення спокійного інтер'єру
·          Щоб інтер'єр вийшов в садовому стилі, не обов'язково мати свою оранжерею. Для збереження спокійного інтер'єру підбирайте рослини відповідно до пори року. Так, влітку можна користуватися рослинами в горщиках: гортензією, бегонією, барвінком. У осінній період висаджуйте городню капусту; гірлянда з кетягами ягід пожвавить обстановку на початку зими; ранню весну можна зустріти в оточенні цибулинних рослин: амариліса, крокусу і гіацинта.
·        Хоча люстри або бра і додають садовому інтер'єру якусь романтичність, краще використовувати переносні освітлювальні прилади. Для прохолоди  вентилятор - це те, що вам треба.
·        Проведіть інвентаризацію своїх володінь і створіть свій індивідуальний садовий стиль. Друге дихання зможуть знайти різні випадкові речі, сімейні реліквії і навіть нераціональні придбання, зроблені в молоді роки, якщо їх знов забарвити.
·        Розберіть свій посуд - від кавових чашок до найхимернішого скла, - все може стати в нагоді, щоб розставити садову зелень на залитій сонцем кухні.
            Морський. (Додаток 29).  Фарби прибережної смуги не тільки освіжають і надихають. Відтінки, народжені водою і повітрям, сприяють створенню життєрадісного настрою. Ці прохолодні тони - від водянисто-блідого аквамарина до темного синьо-зеленого кольору бурхливого моря - традиційна гама морського дизайну. Використовуйте кольори цієї палітри для створення відчуття свіжості морських просторів.
             Використовуйте в морському інтер'єрі прохолодні білі і сірувато-блакитні тони піни морського прибою, - вони також створюють бадьорий настрій. Для отримання споріднених тонів поєднуйте чистий синій колір, колір морської хвилі і смарагдово-зелений.
             Морські кольори легко сприймаються оком і прості у використанні. Здається, вони надходять і відходять, подібно до морського припливу. Підбирайте тканини, що нагадують життя на морському березі: полотнину, парусину, брезент, махрові тканини.
                   Морська колірна гама навіває прохолоду. Прохолодні тони приносять в будь-який декор спокій. Морський інтер'єр прикрасять старовинні вироби з сосни. Морські тони добре гармонують з іншим природними відтінками: перлинно-блакитним, трав'янисто-зеленим, смереково-сірим і ягідно-яскраво-червоним.
                  Поєднання спокійного і строкато-квіткового забарвлення тканини для постільної білизни додаткового бузкового відтінку створює відчуття літнього відпочинку на морському березі. Освіжіть свій будинок такими аксесуарами, як невеликий морський пейзаж, прозора смугаста синя ваза з ніжною квіткою і іншими милими вашому серцю дрібницями.
                  Поради із створення морського інтер'єру
·        Надихаючі прохолодні кольори моря можуть бути найпоширенішими і найрізноманітнішими. Влітку використовуються білі і сіруваті тони морської піни і колір морських водоростей під водою, в зимові місяці на м'які предмети меблів добре лягають тканини темніших глибоких кольорів.
·        Біля ліжка розмістіть стопку улюблених книжок, у ванній розвісьте кухонні рушники поблизу раковини на домашніх вішалках, можна також тримати під рукою класичні настільні ігри на журнальному або кавовому столику.
·        Поєднуйте різні тканини з малюнком в смужку, квіточку і клітку.  Постільна білизна повинна виглядати так, ніби вона пошарпана морською хвилею.
·        Забарвлюйте панелі, книжкові полиці, шафи і деталі меблів в зеленувато-блакитні світлі тони.
             Класичний.  (Додаток 30). Основними кольорами класичного інтер'єру є улюблені всіма синій і блакитний.  Чарівливий і сентиментальний, класичний синій колір випробуваний часом і підходить для дизайну кухонь, гостинних і загальних житлових приміщень. Він практично завжди гармонує з іншими спорідненими тонами і відтінками. Волошковий, сіро-стальний з синім відливом, темний ультрамарин - всі вони добре поєднуються і створюють задумливий настрій. Спокійний блакитний колір можна пожвавити додатковим оранжевим, що додасть гармонію синьому декору, можливо, надмірно холодному і виблискуючому.
                  Невибагливий синій колір - хороший робочий засіб. Природні відтінки на зразок толокна, слонячої кістки і мускатного горіха пом'якшують сині кольори - від найтемнішого морського до блискучого сапфіра.  Синій колір стає теплішим поряд з рожевими, червоними і густо-цегляними тонами. З предметів обстановки вибирайте зручні дивани, затишні великі крісла, широкі ліжка і кушетки з покривалами і лавками для ніг.
                    Синій колір - колір глибокого нічного і ніжного денного неба.
                      Поради із створення класичного інтер'єру.
·           Настільні лампи внесуть  тепло і світло.
·        Здавна існувало повір'я, що синій колір відгонить мух, тому він став класичним для кухні. Отже, не шкодуйте синього для своєї кухні - розставляйте і розвішуйте сині фарфорові блюда з складним малюнком і яскравим фоном, скляний посуд, забарвлюйте кухонні ніші і шафки в спокійний синій колір.
·        Прикрашайте м'які дивани і широкі ліжка подушками. Вибирайте класичний малюнок: лілії, герби і інші геральдичні мотиви. Для меблів під старизну використовуйте аксесуари ручної роботи і оксамитові подушки.
·        Шукайте старовинні шпалери з рослинним орнаментом або крупним квітковим малюнком. Використовуйте при цьому позолочені, бамбукові і фарбовані рамки.
·        У природі багато синіх квітів: фіалки, братки, дзвіночки, волошки і багато інших. Взимку можна скористатися сухими квітками гортензії і лаванди. Якщо  ж ви надаєте перевагу живим квітам, висаджуйте в холодний сезон в маленьких горщиках лілово-блакитні гіацинти.
                  Крижаний. (Додаток 31). Холодно-виблискуюча стихія крижаної гами модна і сучасна. Подібно до першого пориву зимової холоднечі, навіть найм’якіший з прохолодних фіолетових відтінків нагадує нам про те, як сонячне світло грає на льоду і снігу. Густо насичений синьо-фіолетовий колір вельми експресивний і стає таким, що таємничо вабить, коли до його сильного тону індиго додана крапелька чорного.
                    Спокійному фіолетовому кольору властиві суворість і мінімалізм, він розташовує до цілісного сприйняття інтер'єру і зосередженості.
                 У крижаному декорі зберігається гармонія між чистими лініями і прохолодним кольором, що створює спокійну споглядальну атмосферу. Дизайн крижаного інтер'єру одночасно і сучасний і ретроспективний.
                   Холодна синьо-фіолетова підлога, предмети обстановки і аксесуари просторої житлової зони врівноважуються натуральною сосною і металом. Відкриті металеві і дерев'яні полиці служать функціональною перегородкою в цьому наповненому повітрям просторі.
                    Поради із створення крижаного інтер'єру
·          Блиск кухонного посуду з нержавіючої сталі надає домашній кухні вигляду кухні ресторану.
·          Сучасні кухні мають вельми діловий вигляд. Підвісні скляні полиці створюють додаткові і досяжні місця для зберігання. Крижану гаму можна підтримати синьо-фіолетовими ірисами і гіацинтами в прозорому скляному посуді.
·          Зберегти повноту стилю вам допоможуть нескладні додавання у вигляді  килима, кавового столика з товстим склом і кушетки з чітким силуетом.
·      Можна забарвити стіни великого приміщення дуже світлим льодисто-голубуватим тоном.
              Розкішний. (Додаток 32). Щоб вийти за межі повсякденності, оточуйте себе предметами розкоші. Побалуйте себе і створіть шикарне убрання для власного задоволення. Прекрасні кольори фіолетових тонів зберігають деколи непомітні переходи від теплого до холодного. Зруйнуйте бар'єри монохроматичного (одноколірного) декору і поєднуйте теплі аметистово-червоні і пурпурні тони з чистим і ясним фіолетовим кольором на синюватій основі.
               Колись яскравий фіолетовий колір був винятковою приналежністю королівських будинків. Зараз спостерігається достаток дорогоцінних фіолетових тонів. М'які фіолетові відтінки деколи важко сприймати - такі невловимі мінливі  фіолетові промені при природному освітленні. Та все ж фіолетовий - у всій гамі, від блідо-бузкового до пишного рожево-лілового і насиченого пурпурного відтінку, - колір розкоші.
              Легкі штори світло-бузкового відтінку роблять цю і без того розкішну вітальню ще шикарнішою і створюють додатковий об'єм.
                Поради  із створення розкішного інтер'єру.
·        Скатертини з облямівкою додають спальні або вітальні затишок і пишноту. Користуйтеся тканинами на зразок льону, ситцю, плюшу, оксамиту, шовку.
·        Використовуйте столик сервіровки для особистих дрібниць, таких необхідних вам у вашій розкоші. Можна скористатися глибоким підносом для того, щоб тримати там письмове приладдя - скажімо, блокнот в шкіряній палітурці і улюблену ручку.
·        Прикрашати ліжка слід подушечками з мереживними манжетами, шарфами або ковдрами.
·        У розкішному інтер'єрі особливу увагу привертають підкреслений і екзотичний дизайн вишуканих предметів  з дорогого червоного дерева. Дуже темна або навіть майже чорна обробка дерев'яних поверхонь збагачує фіолетову гаму.
                  Романтичний. (Додаток 33). Елемент романтизму внесе до вашого життя чарівність минулого. Рожево-фіолетове убрання романтичного інтер'єру допоможе знайти відчуття теплої і солодкої ностальгії. Користуйтеся старомодними червоно-фіолетовими тонами - від блідо-рожевої опалової раковини до червоно-малинового і напівкоштовного аметиста. Відшукуйте старомодну вишивку  шерстю.
                Поради із створення  романтичного інтер'єру
·        Не бійтеся використовувати крупні предмети для створення романтичної обстановки на зразок великої шафи. Крупні меблі в малих приміщеннях часто виглядають чарівно. Збирайте фарфорові вироби, які поряд з скляним посудом рожевого відтінку створять барвистий романтичний ефект.
·        Порадуйте ваших рідних створенням ковдри із старих тканин з веселковим квітковим малюнком, мереживами кольору слонячої кістки і аметистового відтінку оксамитом. Зберігайте дитячий одяг, стрічки, різні улюблені предмети одягу,  щоб згодом створювати свої власні улюблені творіння.
·        Можна дуже швидко змінити образ інтер'єру, додавши до наявних канделябрів невеликі світильники або абажури. Підбирайте яскраво-пурпурні і чорні кольори із позолотою; у холоднішу пору року можна використовувати моделі з дрібним квітковим малюнком в кремових тонах - тим самим ви наблизите прихід весни.
           Вже було сказано вище, що не можна допустити «кольорового голоду». Ми не можемо змінити погодні умови, призупинити пори року, навіть колір стелі чи стін у власній квартирі, та й одяг чи будь – які предмети, що нас оточують, ми не можемо міняти, підтасовуючи під своє око, бо це неможливо, нереально та й непотрібно. Для цього є інші методи і методики. А саме.
             2.2. Вправа «Самовдосконалення за допомогою образу кольору».
                                               ( Д.Г.Скотт.1987).
           Використовуючи образ кольору, ви уявляєте, що ваше тіло оточує певний колір, котрий символізує ту якість, якої ви хотіли б набути. Наприклад, щоб бути більш енергійним, товариським, наполегливим, уявіть колір активності – червоний.
          Щоб бути більш сердечним і дружелюбним, уявіть собі оранжевий.
          Щоб стати більш уважним  і організованим, використовуйте жовтий.
          Щоб бути більш чітким у своїх діях, використовуйте блакитний.
          Кожен колір пов'язаний з певними загальновизнаними асоціаціями і ви можете приймати їх. Але незалежно від того чи приймаєте ви їх, чи ні, виберіть свій власний підсилювач кольору, що грунтується на власній кольоровій асоціації з цією якістю.
                2.3. Вправи для активізації  своїх психічних процесів та організації повсякденної діяльності.
             Робота з кольоровими квадратами.
             Підготовка. Взяти 6 кольорових квадратів розміром 9х9 см: червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, синій, фіолетовий. Закріпити квадрати на білих квадратах (підкладках) розміром 15х15 см.
             Порядок реалізації. Підготовлені таким чином кольорові квадрати з окантовкою почергово по одному розміщувати на місце, яке освітлюється підсвіткою. Споглядайте підсвічений квадрат 30 – 60 сек. Закрийте очі. Слідкуйте за своїми  кольоровідчуттями.
              Очікуваний ефект. Перед своїм внутрішнім поглядом ви побачите послідовний образ квадрату, який буде мати протилежний колір по колу Гете, тобто колір – антагоніст.
              Тривалість. На споглядання шести квадратів потрібно затрачати приблизно 3-6 хв. (Додаток 34.)
               Робота з кольоровими квадратиками.
               Нарізати кольорових квадратиків розміром 5х5 см. (Додаток 35.) Носити їх в зошитах, книжках, розкласти вдома по всіх зручних місцях. В хвилини відпочинку дивіться на них.
               Особливі помітки. За сприйняття кожного кольору відповідає структура сітківки ока і, природньо, відповідний механізм в корі головного мозку. Спостерігаючи різноманітні кольори, ми активізуємо різноманітні зони мозку. Потрібно позбавляти себе монотонності, кольорового голоду. Квадратики повинні бути не тільки приємного, але й неприємного для людини кольору, тому що процеси психофізичної діяльності людини, напряму пов’язані з кольором.            
               Робота з таблицею кольорового кодування десяткового ряду чисел від 1 до 10.
               Виготовити таблицю кольорового кодування десяткового ряду чисел від 1 до 10, в котрій замальовуються цифри і перші букви слів у відповідні кольори. (Додаток 36 .)
            Дивіться на таблицю, вивчайте її, запам’ятовуйте спочатку кодування кольорів веселки (кольорів спектру), використовуючи  мнемотехнічний прийом третьої колонки таблиці. Потім постарайтесь запам’ятати і відтворити кольори цифр і розбивку. Уявляйте таблицю перед своїм внутрішнім поглядом. Час роботи не обмежений, працюйте з таблицею при всякому зручному випадку.
                
                 2.4.  Асоціативний тест  «Під небом голубим».
                Уявіть собі чисте блакитне небо без єдиної хмарки. Це заспокоює, чи не так? Тепер подумки окиньте поглядом оточуючий ландшафт. Яка з перерахованих нижче картин  подобається вам найбільше?
                   - біла засніжена рівнина;
                   - голубий морський простір;
                   - гори, вкриті зеленими лісами;
                   - поле, всіяне жовтими квітами.
                 Ключ до тесту:
                Голубий колір заспокоює і відкриває вихід глибокій підсвідомості, в якій кожний колір має сенс і значення. Картина, яку ви намалювали у своїй свідомості, розкриває ваш прихований талант, який є в глибинах спокійної свідомості.
                Біла засніжена рівнина. Ви наділені особливим сприйняттям, яке дозволяє миттєво оцінити ситуацію і розплутати складні проблеми. Ви рішучі, проникливі і володієте даром передбачення. Довіряйте своїй інтуїції, вона завжди веде вас в правильному напрямку.
               Голубий морський простір. У вас природний талант до спілкування. Люди цінують вашу комунікабельність.  Одна ваша присутність допомагає загасити конфлікт, створити комфортні, дружні обставини. Ваша похвала правдива, а на слова можна покластись.
                Гори, вкриті зеленими лісами. Схоже, ви завжди можете підібрати потрібні слова, щоб виразити те, що думаєте. І оточуючі починають усвідомлювати, що відчувають те ж саме. Кажуть, що розділена радість примножується, а розділений смуток зменшується. Ви завжди готові прийти на допомогу, оскільки володієте даром експресивного спілкування.
                Поле, всіяне жовтими квітами. Ви – поклад знань і генератор ідей, натура творча і енергійна. Залишайтесь в гармонії з оточуючими і працюйте над втіленням своїх ідей. Тоді для вас не буде нічого неможливого.



               Висновки .
               Світ кольору надзвичайно цікавий і багатогранний. Протиріччя в розумінні того чи іншого кольору зустрічаються не тільки в різних культурах, а й в рамках однієї. Розуміння основних значень кольорів може допомогти пояснити багато традицій і обрядів окремих країн, про які згадувалось вище.
              Кожний колір має своє символічне значення, яке може різнитися для окремих народів, культур, релігій.
              Всі кольори мають свої психологічні особливості впливу на людину, вони здійснюють і лікувальну дію.
             Людина повинна вчитися бачити, розрізняти, спостерігати кольори в їх гармонійному поєднанні, бо тільки тоді вона зможе активізувати свої психічні процеси і правильно організовувати свою повсякденну діяльність, що дасть їй можливість довше залишатися здоровою.

              Список використаних літературних джерел
1. Д. Павличко. Поезії. – Київ : Видавництво художньої літератури «Дніпро» , 1989.
2. А.Малишко. Далекі орбіти. – Київ:  « Криниця» , 2004.
3. Бабин І.І., Царенко А.В., Черняк В.М., Яцук Г.Ф. Пізнавай себе.- Тернопіль , 1996.
4. Книга для маленьких принцесс. Современная энциклопедия для юных леди. – Ростов н / Д: Издательский дом «Владис», М.: Издательский дом     «Рипол Классик», 2004.
5. Науково – популярний та станово – побутовий журнал  «Фармацевт –практик». Представництво « Ріхтер Гедеон Рт.» в Україні: 01054, Київ, вул. Тургенєвська, 17 Б.
6. Популярный и полезный журнал для аптекарей «Мистер Блистер».
 Представництво «Ріхтер Гедеон Рт.» в Україні: 01054, Київ, вул. Тургенєвська, 17Б.
7. Біологічний словник за ред. Академіків АН УРСР І.Г.Підоплічка, К.М.Ситника, Р.В.Чаговця . - Київ , 1974.
8.Антропова Т. Интернациональный язык цвета (ч. 4) (интернет)
9.Козлова Т. В. Цвет в костюме. – М., 1989. – 40 с. С. 6 – 19
10.Миронова Л. Н. Семантика цвета в эволюции психики человека // Проблема цвета в психологии. – М., 1993. – 207 с. С.172 – 187
11.Миронова Л. Н. Цвет в изобразительном искусстве. – Мн., 2002. – 151 с. С.33 – 93
12.Монастырская Е. Символика цвета (интернет).
13.Марта Джилл. Гармония цвета в дизайне интерьера. – Москва, 2003.


_______________________________________________

Характеристика стану рослинного і тваринного світу ЗС ВП ХАЕС

Вступ

            Ми проживаємо у незвичайній місцевості. Наше прекрасне молоде місто – супутник потужного підприємства – Хмельницької атомної електростанції. Якщо заглянути в історію їх створення – і міста, і ХАЕС, то можна пригадати і висушування боліт, і вирубування лісу, і важке та достатньо швидке будівництво, яке не могло не вплинути на живу природу.
Які зміни відбулися у природі, як можна охарактеризувати рослинний і тваринний світ сьогодні, який вплив здійснює на них діяльність атомної станції – ось які питання хвилюють нас, як людей, які піклуються про своє здоров’я, своє сьогодення і майбутнє.
         Рослинний покрив є важливою значимою для екосистеми, а отже важливо знати про сучасний стан  та ступінь трансформації, а саме специфіку, розподіл, зміни, міграції радіонуклідів. Важливо було встановити наскільки збереглася природна рослинність зони спостереження: ліси, луки, болота.
Важливе місце належить і фауні. Наприклад комахи становлять близько 90 % загальної чисельності надгрунтової мезофауни,  їх групи і ентомокомплекс в цілому є найважливішими індикаторами техногенного навантаження на різні екосистеми. Тому вивчення комах представляє особливий інтерес для встановлення змін у стані екосистем у цілому та прогнозування подальших змін до них під впливом різного рівня антропогенних навантажень.
Матеріали даної частини підготовлені за результатами польових досліджень, аналізу первинних фондових матеріалів численних відомств і організацій, а також на основі даних атласів (їх обгрунтовують матеріалами) та екологічних паспортів областей і районів, частково або повністю розташованих на території ЗС ОП ХАЕС. При виконанні якого було проведено широкомасштабні наукові дослідження.

1.1 Загальна характеристика рослинного покриву        

 Рослинний покрив, як автотрофна ланка, становить каркас екосистеми, який забезпечує характер, масштаби специфіку її функціонування, стійкість і пружність. У зв'язку з такою його значущістю необхідно було дослідити: сучаний стан і ступінь трансформації:

•      специфіку залежно від зміни різних екологічних факторів, розподіл;
•      наявність рідкісних елементів ( спільнот і видів), що вимагають охорони;
•      характер і тенденції зміни під впливом різних типів господарської діяльності;
•      значення для моніторингу та зміни екосистем;
•      вплив на міграцію радіонуклідів при різних сценаріях роботи ВП ХАЕС.
         Рослинність, як відомо, зменшує і регулює стік води і змив грунту, підвищує вміст гумусу в грунті і утримує радіонукліди в процесі біогеохімічного кругообігу в межах ландшафту, тобто у всіх випадках відіграє позитивну екологічну роль.
1.2 Фітоценотична характеристика рослинності
Територія зони спостереження знаходиться на стику чотирьох геоботанічних округів. Північна частина відноситься до південного краю Волинської височини, територія якої сильно розорана. Природна рослинність представлена ​​дубовими, грабово-дубовими лісами і луковими степами. Центральна та східна частини характеризуються типовими рисами поліської природи (Мале Полісся), де переважають дубово-соснові, рідше грабово-дубово-соснові і соснові ліси, в пониженнях яких вкраплені мезотрофні болота. Південна частина займає відроги Подільської височини, що нагадує по рельєфу, грунтах і рослинності Волинське лісове плато. Всі три зони пронизують водні артерії (р. Горинь та її притоки), де формується азонально-гідрофільна (водна, болотна, лугова) рослинність.
Природна рослинність зони спостереження значною мірою збереглася - розораність становить 37% в центральній і східній її частинах, підвищуючись до 60% в західній і до 75% в північній частині. У рослинному покриві переважають ліси. Лісистість території нерівномірна. Найбільш залісненою є її південно-західна частина - 40%, східна - 30%. Лісистість зменшується в північному напрямку. Середня зона лісів спостереження становить близько 26%.
Серед луків переважають заплавні луки, зосереджені в заплавах р. Горинь та її приток (р. Вілія, Гнилий Ріг та ін.) Боліт в зоні спостереження багато, але вони малі. Заболоченість підвищується з півночі на південь. Сформувалися болота переважно в долинах сучасних річок, а також в западинах. За типом боліт, головним чином, евтрофних, переважно осокові. Іноді зустрічаються лісові болота, в основному вільхові, і чагарникові - вербові.
Ліси
Лісова рослинність зони спостереження характеризується переважанням соснових лісів (Pineta sylvestris). Вони найбільш поширені в Славутському (59 % покритої лісом площі), Ізяславському (59 %) і Шепетівському (42 %) ГЛП і лише в Острозькому ГЛП займають 30 % лісової площі. Дубові (Querceta roboris) і грабово-дубові (Carpineto - Querceta) ліси найбільше поширення мають в Острозькому (49 %) і Шепетівському (30 %) ГЛП. Невеликі площі вони займають у Славутському та Ізяславському ГЛП (18 % і 21 % відповідно). Ліси м'яколистяних порід (вільхові і березові) відносно рівномірно поширені по зоні спостереження і в середньому становлять 15 % площі лісових покриттів. Переважання серед поверхневих порід флювіогляціальних відкладень легкого механічного складу призвело до панування сосни серед лісоутворюючих порід територій більшості ГЛП.
       Соснові ліси ростуть на дерново-слабопідзолистих і середньопідзолистих піщаних і супіщаних грунтах різного ступеня зволоження. У мезорельєфі вони вкривають майже всі його елементи, змінюючись у пониженнях евтрофних або мезотрофних болотах і представляючи такі основні групи асоціацій:
1)                соснові ліси лишайникові (Pineta cladinosa);
2)                соснові ліси зеленомошні (Pineta hylocomiosa);
3)                соснові ліси чорнично-зеленомошні (Pineta vacciniosa (myrtilli) - hylocomiosa);
4)                соснові ліси орлякові (Pineta pteridiosa); (Pineta moliniosa).
Соснові ліси лишайникові, характерні для більш північних територій, у ЗС ВП ХАЕС, як і в Україні в цілому, не мають широкого розповсюдження. Вони тут зустрічаються фрагментарно, невеликими за площею ділянками, займаючи вершини піднесених ділянок. Соснові ліси зеленомошні, як і чорнично-зеленомошні, є переважаючою групою соснових лісів зони спостереження.
Соснові ліси чорнично-зеленомошні найбільш поширені. Вони зустрічаються в неглибоких плоских міжсхилових низинах на ділянках з більш зволоженими дерново-підзолистими, з ознаками оглеєння, піщаними грунтами.
Соснові ліси орлякові не займають великих площ і зустрічаються тут досить рідко. Вони приурочені до вирівняних ділянкок і формуються на дерново-середньопідзолистих піщано-супіщаних грунтах, що відрізняються дещо більшою родючістю.
Березові ліси (Betuleta pendulae) сформувалися на місці соснових і дубово-соснових. Вони досить поширені в зоні спостереження, але великих масивів не утворюють, зустрічаючись невеликими ділянками в комплексі з лісами, на місці яких утворилися. Для них характерні значні домішки інших порід (сосни, рідше дуба, осики).
Луки
         Луки в зоні спостереження знаходяться в основному в заплаві р. Горинь та її приток. У еколого-генетичних рядах заплав переважають луки в комплексі з болотами і чагарниковою рослинністю. У їх флористичному складі переважають в основному бореальні і голарктичні види з широкими ареалами. У зв'язку з тим, що флора луків формувалася під впливом багатою і генетично-різнорідної флорою України, там виростає ряд рідкісних видів флори, зокрема – родини орхідних.
Для дрібнозлакових луків, домінантами яких є костриця червона (Festuca rubra) і тонконіг лучний (Poa pratensis), характерна середня густота висотою до 80 см. Вони диференційовані на два під'яруси - верхній основний і густий утворюють злаки другої величини; численні види лугового різнотрав'я утворюють другий під'ярус.
Торф'янисті луки приурочені в заплаві Горині до найбільш широкої її частини, а в заплавах малих річок - до центральної частини. Вони формуються на ділянках з застійним зволоженням. Під ними розвиваються торф'янисті і торф'яно-глейові грунти. В якості домінанта зазвичай виступає щучка дерниста (Deschampsia caespitosa).
Окрім заплавних, зустрічаються материкові луки. Вони представлені суходільними луками, які займають вододіли, ділянки горбів і схилів з глибоким заляганням грунтових вод, і низинними луками, які приурочені до низин вододілів з ​​близьким заляганням грунтових вод. Серед перших переважають ценози з домінуванням запашного колоска звичайного (Anthoxantum odoratum), а серед других – щучка дерниста.
Основним чинником, що викликає зміни лугової рослинності, є ненормований випас. Порушення структури лучних ценозів полягає у збіднінні флористичного складу, спрощенні ярусної будови, зменшенні продуктивності, формуванні нестійких ценозів. Зараз відбувається трансформація болотистих і справжніх луків, у першу чергу заплав Горині і Вілії, в торф'янисті луки, а також заміна їх сіяними луками.
Болотяна рослинність
Болотяна рослинність на території зони спостереження розподілена нерівномірно. Найбільш заболочена південно-західна і центральна її частини. Найпоширенішими є болота, представлені в основному трав'яними рослинами.
Трав'яні болота приурочені до негативних чинників рельєфу в долинах річок і на вододілах. Для них характерна наявність трав'яного покриву з гідромезофільних і мезогідрофільних видів, у ньому переважають осоки, злаки, хвощі і види болотного різнотрав'я. Серед них переважають осокові, рідше зустрічаються високотравні болота. Осокові ценози характерні для заплавних, долинних і староруслових боліт, де представлені головним чином формацією осоки гострої (Cariceta acutae). Екологічно вони близькі до болотистих луків. Характеризуються густим (до 100%) і високим (до 120 см) травостоєм, зазвичай диференційованим на три під'яруси. Верхній густий під'ярус утворений зазвичай домінантом. Другий під'ярус утворюють осоки, в третьому, іноді досить густому, низькорослі види лучно-болотного різнотрав'я.
Серед високотравних ценозів переважають групи очерету звичайного (Phragmitea australis), які розповсюджені переважно біля водойм. Серед низькотравних боліт переважають ценози осоки чорної (Cariceta nigrae) і осоки Девелла (Cariceta davaelianae). Основною умовою для їх формування є застій водно-мінерального живлення.
Лісові евтрофні болота представлені переважно вільховими. Класичні місцезнаходження вільхових боліт - прибережна частина заплави, перезволожених за рахунок багатих мінеральними речовинами грунтових, талих і делювіальних вод. Характерною особливістю вільхових боліт є мозаїчність рельєфу - наявність пристовбурних підвищень і зневоднених низин. У низинах переважають осоки, очерет звичайний, гідрофільне різнотрав'я, а також водні види.
Мезотрофні болота не мають великого поширення в ЗС (додаток А). Переважає група лісових мезотрофних боліт, представлена березово-сосново-сфагнові спільнотами.

1.3 Аналіз природної рослинності за тестовими ділянками

Аналіз рослинності зони спостереження за тестовими ділянкам свідчить про те, що найбільшою ценотичною та екологічною різноманітністю, займаючи екотопи від вологих до перезволожених, володіють вільхові ліси. Найбільш складною структурою спільнот відрізняються ліси, серед яких найбільш складними є грабово-сосново-дубові. Найбільшим флористичним різноманіттям відрізняються сосново-дубові ліси і справжні луки.

2.1 Оцінка лісових ресурсів

Принципи сталого управління лісами викладені в національному законодавстві. Ведення лісового господарства за цими принципами забезпечить задовільний екологічний стан лісів, їх стійкість до дії негативних антропогенних і екологічних факторів і високу економічну, соціальну і захисну ефективність користування лісами. При оцінці впливу ВП ХАЕС на ліси необхідно враховувати сформовану на даний момент структуру лісових ресурсів, яка визначається історичними особливостями формування регіону, ступенем урбанізації найбільших міст, розвитку промисловості, інфраструктури та сільським господарством.
Усі лісові продукти поділяють на дві групи: деревні і недеревні. Деревні ресурси включають деревину лісоутворюючих порід, яка заготовляється в процесі головного і проміжного користування лісом. Недеревна продукція лісу включає технічні, кормові, лікарські, мисливські, екологічні та рекреаційні аспекти. Сукупність лісових земель та лісів, які виростають на цих землях, називають лісовим фондом. У ЗС ВП ХАЕС функціонують п'ять державних лісових підприємств (ГЛП), серед яких три відноситься до Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства - Славутське, Ізяславське і Шепетівське, а два до Рівненського управлінню - Рівненське і Острозьке ГЛП (Додаток Б) найбільших міст, розвитку промисловості, інфраструктури та сільським господарством.
Наведені картосхеми відображають високу фрагментованість лісів, що найбільшою мірою помітно по лісових землям Острозького ГЛП. Ця риса характерна для лісостепової зони та є негативним фактором з точки зору збереження біорізноманіття флори і фауни, а також охорони лісів.
Найважливішим показником лісового фонду є сортовий склад лісів. В умовах антропогенно порушених лісових ландшафтів, продуктивність насаджень, їх сортиментна структура залежатиме від ступеня відповідності переважаючих деревних порід екологічних умов територій, які вони займають (грунти, клімат, рельєф і т. д.).
ВП ХАЕС та прилеглі до неї території розташовані в західній частині лісостепової зони України і характеризуються достатньою кількістю опадів (до 550 мм) і тепла, сприятливих для розвитку лісових екосистем грунтами, що визначило високу різноманітність сортового складу лісів. У зоні ростуть ліси за участю близько 20 листяних і хвойних порід. З хвойних порід найбільш поширені насадження з переважанням сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) та ялини європейської (Picea abies L.). З листяних порід - дуба черешчатого (Querqus robur L.), граба звичайного (Carpinus betulus L.), берези повислої (Betulapendula L.) і вільхи чорної (Alnus glutinosa).
Серед груп порід у державних лісових підприємствах переважають хвойні породи. У Славутському лісовому господарстві хвойні займають 64,6% покритої лісом площі підприємства, в Ізяславському - 65,2%, в ​​Шепетівському - 46,9%, в ​​Острозькому - 36,0%. Твердолистяні породи складають: в Славутському - 20,8%, Ізяславському - 20,5%; Шепетівському - 30,8%, Острозькому - 49,0%. М'яколистяні породи представлені менш широко і складають в Славутському - 14,6%, Ізяславському - 14,3%, Шепетівському - 22,3%, Острозькому ГЛП - 15,0% (рисунок В.1, Додатки В).
Продуктивність і стійкість лісів відповідно до української лісотипологічної шкали визначаються типом лісорослинних умов. Лісотипологічна класифікація лісів була розроблена українськими лісниками А.Воробйовим і П. Погребняком. В основу цієї класифікації покладено едафічну сітку, осі якої становлять ряд трофности (А - бори, В - суборами, С - судубрави і Д - діброви) і ряд вологості (0 - дуже сухі, 1 - сухі, 2 - зволоженні, 3 - вологі, 4 - сирі, 5 - мокрі). Поєднання цих показників від А0 до Д5 відображає все різноманіття типів лісу.
Найбільш поширені в зоні спостереження насадження з переважанням сосни ростуть у широкому екологічному спектрі лісорослинних умов, що пов'язано з піонерними властивостями цієї породи. Найбільші площі сосняків виростають у суборах (В) і сугрудках (або складних суборах - С). Найвищої продуктивності соснові насадження досягають у вологих суборах (В3) і свіжих складних суборах (С2), де сосна росте по I і 1а бонітету. Із збільшенням вологості грунтів продуктивність насаджень знижується до II - III бонітету.
Для корінних деревостанів у суборах характерна двох'ярусна будова. Перший ярус формує сосна, іноді з домішкою берези (в гігротопах 3), а у другому ярусі переважає дуб. У складних суборах береза ​​і дуб можуть майже досягати першого ярусу, формуючи найбільш складні і стійкі в екологічному відношенні і продуктивні деревостани. Переважання практики створення штучних насаджень над практикою природного поновлення лісів із застосуванням складних видів рубок, обумовлює значне поширення в цих лісорослинних умовах спрощених за будовою і чистих за складом одноярусних соснових лісів (монокультур), які характеризуються зниженою стійкістю до негативних факторів.
У південній частині зони спостереження (Ізяславське ГЛП) більшого поширення набули соснові насадження в сугрудках, які відносяться в більшості своїй до типу зволожених (С2). Для таких насаджень характерні наявність у другому ярусі і підліску домішки граба, липи, клена гостролистого, польового, татарського та інших деревних порід і чагарників. Неправильне ведення лісового господарства, а також вплив різних негативних факторів (пожежі, шкідники, хвороби) призводить до поширення похідних деревостанів у вигляді чистих сосняків, березняків, осичняків, грабняків.
Цілеспрямовані зусилля лісогосподарських підприємств призводять до позитивних змін у лісовому фонді, що виражається у збільшенні площі цінних і високопродуктивних насаджень за рахунок скорочення похідних і малоцінних деревостанів. У цілому, можна резюмувати, що соротовий склад лісів відповідає екологічним умовам регіону зони спостереження. Поліпшення породного складу лісів є важливою довготривалої стратегічною метою роботи лісогосподарських підприємств, що створює перспективи для використання їх деревообробною промисловістю і в інших цілях.
Одним з найважливіших показників лісового фонду при оцінці лісових ресурсів є вікова структура насаджень. Вона дає уявлення про площі лісів в межах груп віку та про запаси деревини, які можуть бути використані зараз і в майбутньому. Характерною особливістю розподілу лісів в регіоні за віком є переважання молодняків і середньовікових насаджень при меншій площі достигаючих і мінімальній площі стиглих деревостанів. Питома вага молодняків в зоні спостереження коливається від 22 % в Шепетівському ГЛП до 28% в Ізяславському і Острозькому ГЛП; насаджень середнього віку - від 32 % в Острозькому ГЛП до 49% в Шепетівському; пріспевающіх - від 17,6 % в Славутському до 26.4 % в Ізяславському ГЛП; стиглих і перестійних насаджень - від 7,5 % в Шепетівському до 13,4% у Славутському ГЛП (малюнок В.2 , Додатки в).
Нерівномірність розподілу лісів за групами віку і висока питома вага молодняків, в першу чергу соснових, обумовлена великими обсягами лісовідновлювальних робіт у повоєнні роки. У найближчі 30-40 років розподіл за групами віку буде поступово вирівнюватися і стане більш рівномірним.
Незважаючи на те, що в цілому продуктивність лісів може бути оцінена як висока, необхідно констатувати, що існують додаткові резерви для її підвищення. Це обумовлено тим, що природний потенціал лісових земель використовується ще не повністю. Певна частина лісів представлена ​​деревостанами низьких бонітету (у випадках невідповідності породи і ТЛУ), малоцінними і нізкополнотних насадженнями, що вимагає додаткових зусиль ГЛП в цьому напрямку.
До технічних ресурсів лісу відноситься живиця. Потенційно, може бути запідосоченою щорічно по 360-370 га соснових насаджень в кожному ГЛП. Однак, внаслідок того, що українська живиця не витримує конкуренції з більш дешевою, хоч і менш якісною живицею з Південно-Східної Азії, фактичні обсяги підосочування наразі обмежуються наявним попитом. У даний час, ГЛП повертаються до організації заготівлі та переробки таких важливих харчових ресурсів лісу як гриби, ягоди, горіхи, що практично було припинено в останні 15 років.
Важливим ресурсом лісу є лікарські рослини, які все ширше використовуються у фармакології в останні роки. У зоні спостереження виростають як мінімум 175 видів потенційних лікарських рослин. Найбільші запаси лікарської сировини представляють чорниця, конвалія травнева, кора дуба, кора крушини ламкої.
В умовах урбанізації зростає рекреаційне значення лісів регіону. Насадження ГЛП мають високу рекреаційну та естетичну оцінку, хорошу прохідність, що пов'язано зі сприятливою сортовою структурою вкритих лісом земель.

2.2 Оцінка інтенсивності лісокористування

ЗС ВП ХАЕС входить до складу Західноукраїнського лісостепового лісогосподарського округу. Далі ця територія поділяється між трьома лісогосподарськими районами:
1) Волинської височини з дубовими, грабово-дубовими, грабово-дубово-сосновими лісами і луговими степами (північна частина зони ) ;
2) Малополіський низовини з дубово-сосновими, грабово-дубово-сосновими та сосновими лісами (середня частина зони, смугою тягнеться із заходу на схід) ;
3) Північно-західний Подільський з грабово-дубовими, дубовими лісами, остепненного луками і луговими степами (південний сектор зони).
В окрузі існують дуже сприятливі умови для розвитку інтенсивного лісогосподарського виробництва. Лісове користування-використання корисних властивостей лісів і земель єдиного державного лісового фонду. Законодавством дозволені наступні види лісокористування: заготівля деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів (пнів, кори тощо), побічні лісові користування, користування лісом у науково-дослідницьких цілях, користування лісом для потреб мисливського господарства, користування лісом у культурно-оздоровчих цілях.
Аналіз сучасного розподілу площі лісового фонду ГЛП по категоріях земель і його стані дозволяє зробити висновок, що лісові землі в практичній діяльності ГЛП використовуються досить ефективно. Про це свідчить як високий відсоток покритих лісом земель - 98 %%, так і поліпшення порідного складу і середніх таксаційних показників деревостою. Приміром, в Славутському ГЛП середній запас на 1 га покритих лісом земель для насаджень сосни у віці 53 років складає 294 м3. Для насаджень дуба у віці 60 років - 192 м3, граба у віці 49 років - 148 м3, берези у віці 56 років - 197 м3, вільхи у віці 42 років - 158 м3. Річний розмір лісокористування в ГЛП коливається від 63,7 тис. м ліквідної деревини в Славутском ГЛП до 44,2 тис. м в Острожском ГЛП, в тому числі по головному користуванню відповідно до 43 тис. м і 14 тис. м .
Обсяг заготовель за всіма видами користування досягає 3,2 м3/га при середньому прирості 4,6 м3/га, що, в цілому, сприяє накопиченню деревини на корені. Ці обсяги лісозаготівель відповідають обсягам, запроектованим лісовпорядкування. Водночас інтенсивність лісокористування може бути збільшена за рахунок більш раціонального використання деревини, яка заготовлюється. Існуючі обсяги заготівель не задовільняють потреб у деревині місцевої промисловості. Острозьке ГЛП дає всього 31 % деревини від потреби, Славутське ГЛП - 45 %, а Ізяславське ГЛП - 55 %. Слід також зазначити, що при проведенні вирубки головного користування не скрізь виконуються необхідні лісозбереженні заходи, (залишення насіннєвих дерев і кущів, збереження підросту і т.п.), спрямовані на створення сприятливих умов для природного відновлення лісу. Для того, щоб щорічна заготівля лісу не скорочувалася, структура лісів за віком повинна бути рівномірною. На практиці в держлісфонді розподіл площ лісів за класами віку нерівномірний. Тому заходи з організації лісового господарства повинні бути спрямовані на максимальне вирівнювання фактичної вікової структури лісового фонду і наближення її до оптимальної.
Для того щоб щорічна заготівля лісу не скорочувалася, структура лісів за віком повинна бути рівномірною. На практиці в держлісфонду розподіл площ лісів за класами віку нерівномірний. Тому заходи з організації лісового господарства повинні бути спрямовані на максимальне вирівнювання фактичної вікової структури лісового фонду і наближення її до оптимальної.
З побічних користувань на землях лісового фонду мають місце сінокосіння, розорювання земель під сільськогосподарські культури, заготівля лікарської сировини, ягід і плодів, березового соку, вирощування новорічних ялин і ін. Урожайність сінокісних і орних угідь слід визнати недостатньою. Середня врожайність сіножатей лісового фонду становить 7 ц / га, що нижче врожайності сіножатей в сільськогосподарському виробництві приблизно на 50 %. Це пояснюється тим, що луки лісового фонду представлені переважно маловрожайні нізкозлаковимі красноовсяніцевимі і душістоколосковимі спільнотами, часто зарослими чагарниками і деревами. Урожайність орних угідь нижче середньої врожайності ріллей в сільськогосподарському виробництві більш ніж в 2 рази, що пояснюється великою розкиданістю окремих і невеликих за площею ділянок і, як наслідок, утруднення якісної агротехніки.
У зоні спостереження знаходяться 5 міст (Острог, Нетішин, Славута, Ізяслів, Шепетівка), оточені лісами, з'єднані розвиненою транспортною мережею. У результаті цього довколишні лісові масиви є об'єктами підвищеної відвідуваності міським населенням. Рекреаційні ліси характеризуються закритим типом ландшафту (займають близько 85 % їх площі), мають високу естетичну оцінку (96 % займаної площі), високу і середню рекреаційну оцінку (90 % займаної площі), хорошу прохідність і перегляд, що пов'язано з породної структурою вкритих лісом земель (переважання сосни). У зв'язку з вищевикладеним рекреаційні насадження зони спостереження відповідають усім вимогам для відпочинку.
           2.3 Оцінка якості деревини
Деревина становить основну масу серед інших компонентів фітомаси деревних рослин. У зоні спостереження деревина використовується як матеріал для будівництва, меблевої промисловості, плитної промисловості, конструкційний і виробний матеріал. Основні лесообразователей - сосна і дуб, відрізняються якісною деревиною, з якої отримують високоякісні лісоматеріали. Слід зазначити, що переважання на великих площах свіжих суборах є оптимальним для формування високоякісної деревини сосни. Основну групу лісоматеріалів складають оброблені сортименти. З низькосортної деревини заготовляють необроблені сортименти.

2.4 Оцінка фітопатологічної та ентомологічної поразки

Хвороби лісових порід викликаються патогенними організмами (інфекційними) або несприятливими абіотичними факторами зовнішнього середовища. Серед групи хвороб лісових порід у зоні спостереження переважають хвороби кореневих систем і шкідники та хвороби деревини стовбурів, менше - хвороби листя.
Хвороби коренів зустрічаються в держлісфонду всіх ГЛП і притаманні деревним рослинам різного віку. Найбільше уражаються соснові насадження на землях колишнього сільськогосподарського користування. Починаючи з II класу віку, сосна заражається кореневою губкою. В останні роки, внаслідок підвищеного антропогенного тиску, площі уражених соснових лісів зростають в Острозькому ГЛП (450 га), в Славутському і Ізяславському ГЛП площі пошкодження незначні - 3,6 і 1,3 га відповідно.
Найбільшою різноманітністю видів у зоні спостереження відрізняються патогени, що викликають хвороби стовбурів, властиві, головним чином, дорослим насадженням. Хвороби стовбурів і гілок дуже численні, на досліджуваній території зафіксовано 12 основних хвороб. Вони різноманітні по етіології, типу патологічного процесу і зовнішнього прояву. Найбільш поширеною хворобою стовбурів на досліджуваній території є поперечний рак дуба, що викликається бактерією Pseudomonas quercus. Ця хвороба призводить до зниження приросту і ослаблення молодих дерев, розвитку стовбурових гнилей дуба, зменшення виходу ділових сортиментів. Найбільші площі зараження дуба ( 320 га ) за поточне десятиліття зафіксовані в Острозькому ГЛП, де дубові насадження переважають. Не займають великих площ, але зустрічаються дерева, заражені дубовим трутовиком, сосновим трутовиком, осиковим трутовиком, соснової губкою, ялинової губкою, березової губкою. Поразка дерев зазвичай веде до їх ослаблення, усихання частини крони або всього дерева. Стовбурові гнилі сприяють бурелому і зменшення виходу ділових сортиментів.
Серед хвороб листя зафіксовано дві хвороби (борошниста роса, точкова плямистість), хвої - бульбашкова ржа. Сильним ступенем зараження відрізняється борошниста роса, вражаючи культури дуба.
В цілому в держлісфонду зони спостереження насадження характеризуються слабкою ступенем ураження хворобами, масові їх осередки ліквідуються шляхом проведення санітарних рубок.
Серед ентомовредітелей лісу в зоні спостереження зустрічаються комахи усіх виділюваних еколого-господарських груп: хвої - і листогризні шкідники, стовбурові шкідники, кореневі шкідники, шкідники плодів і насіння. Однак найбільш небезпечним ентомовредітелем лісу, що викликає вогнища пошкодження і зустрічається у всьому держлісфонду зони спостереження, є дубова зелена листовійка. Це одне з найголовніших шкідників дуба, що поїдає листя та бруньки. За минуле десятиліття найбільші площі пошкоджень дубових насаджень дубової зеленої листовійки спільно з зимової п'ядуна відзначалися в Острозькому ГЛП ( 3,3 тис. га ) .В цілому лісові насадження зони спостереження відрізняються слабким ступенем ушкоджень ентомовредітелямі , що свідчить про ефективне веденні лісового господарства - своєчасному проведенні рубок догляду та санітарних рубок , проведенні заходів з охорони мурах роду Formica , стримуючих розмноження шкідників лісу.

2.5 Оцінка пожежонебезпеки лісових масивів

Природна пожежна небезпека лісів визначається типом лісу, його природними та іншими особливостями. Від типу лісу залежить склад, кількість і розподіл лісових горючих матеріалів, а також значною мірою вміст вологи в цих матеріалах. Ступінь пожежної небезпеки визначається за шкалою оцінки лісових ділянок, прийнятої Держкомлісгоспом України в 1997 році, а також за ступенем небезпеки виникнення в них пожеж. Ділянки лісового фонду розподіляються за ступенем пожежної небезпеки на 5 класів.
Територія ДТ характеризується відносно невисоким середнім класом пожежної небезпеки (до 3,0). Це обумовлено малою питомою вагою в покритих лісом землях сухих типів і широким поширенням сирих і мокрих типів (соснові ліси чорничні, березово-соснові ліси молинові в Новомалинский, Плужнянско , Голицькому , Міхельська лісництвах), переважанням змішаних дубово-соснових, грабово-сосново-дубових, грабово-соснових лісів в лісництвах Славутського, Ізяславського, Шепетівського і деяких лісництвах Острозького ГЛП. У Верхівському, Хоревскій, Жуковському лісництвах переважають грабово-дубові ліси та їх похідні-грабові, де пожежна небезпека ще нижче і оцінюється четвертим класом. Про низьку пожежної небезпеки лісів зони спостереження свідчить і невелика кількість пожеж. Прикладом, згідно офіційної статистичної звітності, в Славутському ГЛП за попереднє десятиліття зафіксовано 84 низових пожеж, в Ізяславському ГЛП за рік пошкоджено пожежею 25 га, для порівняння - дикими тваринами пошкоджено 34,6 га.
Комахи
Комахи становлять близько 90 % загальної чисельності надгрунтової мезофауни. Водночас комахи, окремі систематичні  їх групи і ентомокомплекс в цілому є найважливішими індикаторами техногенного навантаження на різні екосистеми. Тому вивчення комах представляє особливий інтерес для встановлення змін у стані екосистем у цілому та прогнозування подальших змін до них під впливом різного рівня антропогенних навантажень, включаючи радіоактивне забруднення територій, зміни гідрологічного режиму, термального режиму водойм, умов освітленості та ін. При тих чи інших формах забруднення біотопів у комах відбувається зміна репродуктивних функцій особин. В умовах інтенсивного забруднення збільшується щільність популяцій окремих видів на тлі різкого зниження видового різноманіття.
Несприятливі фактори середовища можуть позначатися на будь-якому етапі розвитку комах, тому (з урахуванням життєвого циклу) станом ентомокомплекс можна отримати найбільш повну інформацію про стан екосистеми в цілому.
Видовий склад фауни комах наведено в таблиця Г.1 , Додатки Г.
При тих чи інших формах забруднення біотопів у комах відбувається зміна репродуктивних функцій особин. В умовах інтенсивного забруднення збільшується щільність популяцій окремих видів на тлі різкого зниження видового різноманіття.

2.6 Оцінка мовжливого впливу на рослинний світ

Така оцінка в даний час являє вкрай складне завдання, оскільки можливі опосередковані впливу станції на рослинний світ при НУЕ, поєднуються з більш вагомими впливами різних факторів, пов'язаних з господарським використанням території ДТ (рубки, розорювання, сінокосіння, випас, меліорація, будівництво, рекреація, пожежі та ін.). Ліси неморального типу з типовою структурою займають в 10 -кілометровій зоні близько 5 % площі , а в 30 - кілометровій - близько 7 %. З урахуванням неморальних лісів порушеної структури , культур сосни , ялини , дуба , інтродукованих порід , справжніх луків на місці грабово- дубових лісів , тобто потенційної неморальною рослинності , ці площі для 10 -кілометрової зони становлять близько 13 %.
Спільноти гідрогенного типу (вільхові, вербові ліси, болотисті і торф'янисті луки, болота і водойми з водно-прибережної рослинністю) займають в 10 -кілометровій зоні близько 25 % площі, а в 30 -кілометровій зоні - близько 11 %. Вони в різному ступені порушені, тому тут не можна розділити їх за ступенем трансформації .
Повністю трансформовані агроценози за участю плодоягодніков (Сегетальние тип співтовариств) і урбанофітоценози (за участю рудеральних спільнот комунікацій, будівель) займають майже третю частину
10 -кілометрової зони і близько 60 % 30 -кілометрової зони.
Природна рослинність в ближній зоні станції ( 10 км) займає більше 60%, а в ДТ її питома вага падає до 35%. З віддаленням від АЕС питома вага сільськогосподарських угідь і населених пунктів зростає , що є нормальним в плані захисту від можливої ​​аварії, так як оточуючі станцію природні фітоценози швидше стабілізують ситуацію і є буфером по відношенню до поселень людини і сільськогосподарським угіддям за умов запропонованих сценаріїв аварійних ситуацій. Однак слід звернути увагу на відновлення фітоценозів природного типу і недоцільність розширення посадок інтродуцентів у зв'язку з високою їх чутливістю до можливих змін екологічних факторів, захворюваності, а також тому, що їх структура малоустойчива і не відповідає історично сформованим природним типам.

2.7 Оцінка можливого впливу на тваринний світ

Можливі зміни популяцій тварин та їх ареалів їх проживання в певній мірі пов'язані зі станом рослинності. Можливі порушення кормової бази пов'язані, головним чином, з порушеннями рослинного покриву, оскільки з кожним видом рослин Консортівние пов'язаний цілий комплекс тварин. Тому навіть незначні зміни у співвідношенні окремих видів рослинності неминуче позначаться на видовому складі і кількісної представленості певних груп комах, кліщів та інших груп тварин.
Що стосується місць укриттів тварин, то безпосередньої шкоди введення в дію нових енергоблоків не нанесе, оскільки не буде змінений навколишній ландшафт. На шляхах міграцій птахів позначиться позитивно, завдяки деякому збільшенню незамерзаючий площ ВО. Це призведе до того, що збільшиться чисельність популяцій перелітних видів, що залишаються на зимівлю в районі ВО. Зросте чисельність лебедя-шипуна, лиски, крижні, чирков, чайок і інших видів. Можливо також поява на зимівниках видів, які  раніше тут не зустрічалися в зимовий період - це стосується представників водно-болотного комплексу.
У ДТ ВП ХАЕС деструкцій популяцій тварин, руйнування екосистем або повної ліквідації ареалів не передбачається.
Певної шкоди може бути завдано екосистемам луків, які швидко деградують в разі значного перевипаса великої рогатої худоби та рекреаційного навантаження, а також деяких інших форм діяльності людини. Однак у найближчі роки зростання поголів'я великої рогатої худоби в Україні не передбачається і небезпеки перевипаса не існує. Іншим екосистемам зміни не загрожують, тому співтовариствам тварин цих біотопів мало що загрожує. Разом з тим певні зміни торкнуться популяцій ряду видів тварин.
Так, вже відбулися зміни чисельності популяцій одинадцяти видів амфібій пов'язані, в першу чергу, з утворенням штучних водойм різного типу, прокладкою ПЛ і меліоративними заходами. У справжньому ТЕО розглянуті чотири варіанти видачі потужності. У всіх розглянутих чотирьох варіантах передбачається спорудження ПЛ 750 кВт. В меншій мірі для сірої жаби (Bufo bufo Laur.), Що служить передумовою для подальшого збільшення їх чисельності та розширення ареалів популяцій.
Розорювання земель (лугів , пустки і т. д.), вирубка лісів, що призводить в ряді випадків до зниження рівня грунтових вод, можуть негативно позначатися на стані популяцій квакші, краснобрюхой жерлянки, трав'яний і остромордой жаб, часничниці. У меншій мірі господарська діяльність людини зачіпає ареали місцевих популяцій звичайного і гребінчастого тритоні, оскільки їх місцеперебування часто розташовуються в досить важкодоступних лісових масивах, заболочених ділянках лісових струмків та інших водойм. Тому у цих, достатньо консервативних щодо місць проживання, видів ареали практично не зміняться. У найближчі кілька років передбачається розширення ареалів популяцій жаби озерної та ставкової, сірої та зеленої жаб. В інших видів амфібій слід очікувати перерозподілу густин популяцій в різних ділянках ДТ ВП ХАЕС . Причому зміни в напрямку розширення ареалів будуть спостерігатися в місцях підйому грунтових вод і заболочення територій. У всіх інших випадках ареали популяцій будуть повільно, але неухильно скорочуватися для більшості видів амфібій.
Господарська діяльність у межах зони веде до того, що характер розподілу популяцій ящірки прудкої стає плямистим. У підсумку це може призвести до значного скорочення щільності популяції. Це повною мірою стосується і популяції мідянки, основу харчування якої становить прудка ящірка. Спостерігається тенденція до скорочення ареалу популяції гадюки звичайної. Головна причина - знищення або трансформація середовища проживання (вирубка лісу, осушення боліт та інші форми господарської діяльності). Важливе значення має і пряме знищення гадюки людиною внаслідок страху чи неприязні, що в підсумку може призвести до різкого скорочення чисельності або навіть до повного зникнення виду на території ДТ ВП ХАЕС. Що стосується популяції веретільниці, то внаслідок прихованого способу життя, а також у зв'язку з тим, що основні місця проживання знаходяться в біотопах, де не спостерігається інтенсивна господарська діяльність в даний час, чисельність популяції цього виду мало зміниться найближчим часом, тому зміниться ареалів очікувати не доводиться.
  Чисельність ссавців в значній мірі залежить від інтенсивності господарської діяльності та від преса полювання. Головним фактором зменшення чисельності ряду популяцій є фактор занепокоєння, особливо це стосується середніх і великих ссавців.
У меншій мірі це відноситься до околоводним видам тварин, а для деяких з них (ондатра, водяний щур, кутор, бобер) ареали популяцій в ДТ ВП ХАЕС навіть дещо розширилися. У той же час такі форми господарської діяльності людини, як вирубка лісів, осушення боліт, меліорація та рекультивація земель, випас худоби та інше, призводять до скорочення ареалів популяцій крота, чотирьох видів сонь, хом'яка та інших.
         Істотна шкода фауні ссавців завдає браконьєрство, від якого страждають в першу чергу мисливсько- промислові види (лісова і кам'яна куниця, видра, борсук, лось, кабан тощо).
При підйомі грунтових вод слід очікувати зрушення в ентомокомплекс в бік переважання гігрофільних видів. При цьому можуть виникнути сприятливі умови для масового розмноження деяких шкідливих прямокрилих (саранових, капустянки). На чисельність охоронюваних (червонокнижних) видів в обстежуваному районі даний фактор негативно не вплине. Істотно зміниться видове і кількісне співвідношення твердокрилих і в першу чергу турунів, щелкунів і стафилинид. Деяке збільшення площі незамерзаючий ділянок водойми- охолоджувача сприятливо позначиться на чисельності бабок, окремих видів жуків і клопів. При цьому також можна чекати зростання чисельності кровосисних двокрилих, в тому числі мають епідеміологічне значення.
Збільшення шумового фону при інтенсивному русі транспорту на комах не позначиться. Водночас вібрація грунту, що виникає при інтенсивному русі транспорту, може розглядатися як суттєвий фактор занепокоєння. Види, що охороняються від дії цього чинника не постраждають.
Зміна рівня грунтових вод вплине на ентомофауну насамперед через зміну фітоценозів. Кожен вид рослин має Консортівние пов'язану з ним групу видів комах. При заболачивании лугів відбувається заміщення мезофільних видів комах гігрофільних. В результаті луговий ентомокомплекс заміщається болотним. При цьому, як правило, спостерігається загальне збіднення видового складу комах.
             Крім того, при введенні в дію нових енергоблоків вплив на ентомофауну можуть надати наступні фактори:
1)                Підвищення температури води у водоймі-охолоджувачі. Це позначиться на стані водної екосистеми в цілому і може призвести до зміни співвідношення чисельності різних видів водних комах (бабок, одноденок, водообітающіх жуків і клопів, веснянок, ручейников та ін.) При цьому збіднення видового складу ентомофауни водойми малоймовірно.
2)                Можливе збільшення кількості джерел світла (ламп, які в нічний час привертають комах). Найчастіше на світ летять лускокрилі (бражники, совки, п'ядуна, коконопряди, вогнівки та ін), жуки (стафілініди, хрущі та ін), двокрилі (мухи, комарі), перетинчастокрилі (наїзники), сітчастокрилі, клопи. У результаті в нічний час може відбуватися відтік комах з місць проживання (з відстані від декількох сотень метрів до двох і більше кілометрів) на територію АЕС. Це може негативно позначитися на стані популяцій ряду видів комах, але до збіднення видового складу ДТ ВП ХАЕС не приведе. У той же час цей фактор сприятливо позначиться на чисельності нічних хижаків, що полюють біля штучних джерел світла (деякі хижі жуки, павукоподібні, земноводні та ін.)
Очікується незначне збільшення господарської та рекреаційного навантаження на екосистеми ДТ ВП ХАЕС , пов'язане із зростанням чисельності обслуговуючого персоналу і загальною чисельністю населення м. Нетішин . Район, прилеглий до станції, піддається інтенсивному використанню. Тут по берегах р. Горинь розташовані зони відпочинку городян. Велика площа зайнята під сади, городи і випаси. У результаті на великій площі зник або сильно деградований цінний луговий ентомокомплекс і в той же час значною мірою розвинувся антропогенний комплекс комах. У великому числі тут зустрічаються сільськогосподарські шкідники (совки, білявки, листовійки, щелкуни, листоїди, довгоносики, хрущі та ін.) Слід звернути увагу на широку представленість у ДТ ВП ХАЕС синантропної групи антропогенного ентомокомплекс. У її складі масові види мух (мусціди, саркофагіди, коліфоріди та ін), таргани (прусак), лускокрилі (молі, вогнівки та ін) і т. д. Велика кількість синантропних комах помітно погіршують загальну епідеміологічну обстановку в зоні станції. Щоб уникнути спалахів інфекційнихзаболеваний, необхідний постійний контроль за дотриманням санітарних норм місцевими органами санітарного нагляду не тільки в житлових масивах, а й у місцях рекреації.

3.1 Можливі порушення в біоценозах.  Обгрунтування заходів позапобігання виснаженню і деградації рослинності і тварин

       На даний час вплив малих доз радіації на живі організми вивчено слабо, а результати досліджень суперечливі. Однак як показують дослідження в районах впливу АЕС, вплив на рослинний і тваринний світ виявляється скоріше не факторами, прямо пов'язаними з їх експлуатацією (радіаційними, хімічними і тепловими викидами і скидами в навколишнє середовище ), а факторами, пов'язаними з розвитком соціально економічної інфраструктури (будівництвом міст, зростанням чисельності населення в них, збільшенням інтенсивності руху автотранспорту , рекреаційним використанням і т.д.), які лише побічно пов'язані з основною діяльністю АЕС.
          Работа станції при НУЕ
Основним джерелом формування дозових навантажень на рослинний світ ДТ ВП ХАЕС є радионукліди, що містяться в грунті і підстилають у породах, і штучні радіонукліди, що містяться в грунті, а також великий спектр радіонуклідів, що містяться у викидах і скидах ВП ХАЕС. Вклад зазначених радіонуклідів у формуваннях дозових навантажень на рослинний світ різниться на рядки величин, що визначається великою кількістю чинників. Для отримання даних про радіоактивне забруднення території ДТ ВП ХАЕС проведено експериментальні роботи з відбору проб грунту і виміру в них гамма - випромінюючих радіонуклідів. Відбір проб грунту для визначення щільності радіоактивного забруднення проведені в 2009 році за стандартною методикою за допомогою бура (глибина пробовідбору 20 см).
   В результаті експериментальних досліджень було встановлено, що радіаційна ситуація в районі ДТ ВП ХАЕС в даний час визначається в основному радіонуклідами природного походження і продуктами їх розпаду. Щільність забруднення території 137 2137
   СБ коливається в діапазоні 3-7 кБк / м. При такому рівні забруднення СБ рослинний світ не тільки не відчуває будь-якого впливу, але й не існує ніяких обмежень на природокористування.
  За даними звітних документів радіоактивне забруднення грунтів у ДТ і 137 питома активність СБ в сільськогосподарських продуктах і рослинності за 2009 рік наведена в таблицях 2.1 , 2.2 і 2.3 .
       Таблиця 2.1 - Радіоактивне забруднення грунтів у ДТ за 2009 р., кБк/м2
Найменування
радіонукліда
СЗЗ
СЗЗ- 10 км
10-20 км
>20 км
137Сб
8,49Е-01
3,94Е-01
5,56Е-01
2,90Е+00
134С8
<6,95Е-03
<5,25Е-03
<1,02Е-02
<1,02Е-03
60Со
<8,91Е-03
<4,95Е-03
<1,40Е-02
<7,67Е-03
90Бг
1,48Е-01
1,81Е-01
3,10Е-01
5,00Е-01
Примітка  - «<»  відмічені значення, які відповідають 1А МВА.

 


Таблица 2.2 - активність 137Сб в продуктах харчування за 2009 рік, Бк / кг
Проба
137Сб
Пшениця
7,64Е-01
Жито
7,25Е-01
Риба
1,03Е+00
Молоко
8,20Е-01
Гриби
6,67Е+00


                                Таблиця 2.3 - Вміст 137Cs в рослинності за 2001-2009 роки
Точка відбору
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009

проммайданчик

А1
6,81
7,14
7,77
7,14
9,20
6,60
6,45
8,50
4,36

В2
9,53
9,69
7,73
9,69
8,00
10,00
7,22
7,11
7,53

ВЗ
9,25
10,50
6,81
10,50
7,80
12,20
7,00
7,63
6,30

В4
10,90
10,40
5,66
10,40
5,62
7,76
5,58
16,10
6,88

Зона спостереження

Станція
знезалізнення
7,96
5,92
7,96
6,86
7,18
9,57
8,00
16,10
7,96

с. Сельцо
6,77
7,36
7,51
6,33
7,18
9,33
6,50
6,89
14,60

Рибхоз
7,96
5,92
7,96
6,53
8,00
4,92
7,00
6,70
10,90

Обвідний канал
6,11
6,81
7,88
5,07
7,90
8,50
8,13
16,10
9,33

г. Нетішин
6,40
11,80
8,66
6,00
4,77
7,90
8,00
6,67
5,58

с.Вельбівно
7,03
8,14
7,81
6,57
11,70
10,40
48,60
13,20
5,73

Точка відбору
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009

с. Ст.Кривин
8,99
9,51
7,10
5,07
6,70
9,44
8,50
8,33
7,00

с. Полянь
9,51
13,60
6,22
5,82
6,64
7,33
7,91
5,92
4,95

с. Билотин
12,70
7,40
5,88
5,92
7,36
7,09
5,58
13,80
9,50

г. Остріг
8,51
9,47
8,40
6,95
7,20
7,70
7,89
15,30
7,90

с. Волосковци
7,73
15,40
6,44
6,17
16,60
8,75
5,04
7,78
8,00

с. Борисів
7,29
9,36
7,25
6,87
7,33
7,00
20,70
8,75
7,22

с. Межирич
9,29
7,81
8,40
7,80
6,60
7,44
13,30
8,90
6,80

с. Плужне
9,25
10,70
8,29
5,70
8,48
7,06
7,56
7,10
4,19

с. Дертка
14,00
10,70
10,90
7,28
6,31
10,40
26,70
9,29
5,80

с. Крупець
16,70
9,92
8,29
6,00
8,10
11,10
8,10
11,60
14,50

п. Оженино
8,29
11,50
15,20
6,56
7,30
31,90
8,20
10,30
7,00

с. Люторка
10,70
10,60
7,73
5,77
9,82
8,11
7,80
10,10
11,70

г. Славута
8,10
17,40
6,88
5,29
7,78
8,00
7,11
9,63
6,90

с. Лисиче
7,81
10,50
7,62
7,50
7,20
9,67
18,90
10,30
7,50

г. Мизоч
10,50
8,60
6,92
7,52
8,11
8,20
7,62
7,90
7,50
Примітка - періодичність відбору - 1 раз на рік








Сумарна активність проб рослинності на території зони контролю визначається в основному радіонуклідами природного походження. За весь період спостереження в пробах рослинності не було зареєстроване наявність значущих.

 Висновки
Згідно геоботанічного районування досліджена територія ДТ ВП ХАЕС лежить на кордоні Європейської широколісної та Європейсько-Сибірської лісостепової області. У межах першої області територія відноситься до трьох геоботанічних округів п'яти геоботанічних районх, а в межах другої області - до одного округу і двом районам. Це свідчить про велику різноманітність рослинного покрову. Відповідно до проведених досліджень та обробці отриманих матеріалів встановлено, що сільгоспугіддя та забудови займають близько 64 %, а природна рослинність близько 36 % території. З них на ліси припадає 26 %, луки - 8 %, болота - 1 %, і водну рослинність - 1%. У рослинному покрові зони спостереження переважають ліси. Особливістю лісів є переважання соснових і дубово-соснових лісів. Грабово-дубові та грабово-сосново-дубові ліси займають менші площі, відносно невеликі площі займають вільхові і березові ліси. Лугова рослинність поширена в заплавах річок, де переважають болотисті і торф'янисті луки. Серед боліт панують евтрофні високотравні болота.
Ценофонду рослинності зони спостереження налічує 178 асоціацій і відрізняється великою різноманітністю: 86 лісових, 39 лучних, 20 болотних, 27 водних і прибережноводних, 3 пустошному і 3 чагарникових асоціацій. На такій невеликій території зосереджена третина асоціацій ценофонду Українського Полісся соснових, вільхових і березових лісів, п'ята частина - дубових. Аналіз рослинності за тестовими ділянкам свідчить про найбільшу ценотичну та екологічну розмаїття вільхових лісів. Найбільш складною структурою спільнот лісу, серед яких особливо виділяються грабово-сосново-дубові ліси. Найбільш флористично найбагатшими є сосново-дубові ліси і справжні луки. Лісові ресурси характеризуються сприятливим породним складом з їх високими таксаційними показниками для отримання високоякісної деревини в сьогоденні і майбутньому. Лісовий фонд має великий потенціал у заготівлі технічних, харчових і лікарських ресурсів. Лісова рослинність має високу естетичну і реакційну оцінку. Використання лісів в рекреаційних цілях незначне, зміна рослинного покриву в даний час далекі до критичного порога.
Флора зони спостереження налічує 1146 видів, з яких 858 - види природної флори (75 %), 132 – бурі види (11 %), 156 - інтродуковані види (14 %).
Рослинний покрив дуже цінний і цікавий у созологічному відношенні. На невеликій площі відзначено виростання 24 червонокнижних видів (32 % від таких Українського Полісся), є група реліктових видів і видів, що знаходяться на межі ареалу. Раритетний ценофонд представлений 10-ма асоціаціями з Зеленої книги і 12-ма асоціаціями рідкісних регіональних спільнот. Найбільш цінними є спільноти, ценозоутворювачами яких виступають реліктові види. Досить висока частка рідкісних видів у складі флори території є показником збереження природних екосистем.
Лісові землі в практичній діяльності ГЛП використовуються ефективно. Про це свідчить поліпшення породного складу і середніх таксаційних показників деревостану - за останнє десятиліття збільшився середній вік насаджень, оптимізувалася повнота деревостану і продуктивністі. Рекреаційні ліси мають I клас естетичної оцінки і високу рекреаційну оцінку і хорошу прохідність. Лісові насадження ДТ відрізняються досить слабким ступенем ушкоджень хворобами лісу, низьким ступенем пожежної небезпеки.
Головними факторами зміни і пониження стійкості рослинних угруповань є наступні: розорювання, рубки, випас, синокис, рекреація, меліорація, будівництво, розробка кар'єрів (виїмка грунтів, геологічних порід), штучні посадки порід, що не відповідають екологічним умовам, пожежі та ін. Комплексна оцінка впливу всіх названих чинників свідчить про зміну рослинного покриву і часткової деструкції екосистем. За результатами цього впливу і наслідків рослинні співтовариства умовно розділені на п'ять груп, що мають істотні відмінності. Переважаючими є фітоценози, що піддаються порівняно сильному і надмірного постійному і тривалому впливу антропогенних факторів, а фітоценози корінного типу займають незначні площі і поширені локально.

В якості біоіндикаторів радіоактивного забруднення доцільно використовували гриби, а також сосну, чорницю, мохи та лишайники (для кожного з ярусів), для яких є достатня база даних і встановлені відповідні залежності. Встановлено співвідношення природних (бореальних, неморальних, гідрогенних) і трансформованих типів спільнот, яке в цілому здатне стабілізувати ситуацію при нормальному функціонуванні енергоблоків. Однак слід звернути увагу на відновлення природних фітоценозів, недоцільність розширення площ у зв'язку з високою чутливістю до можливих змін екологічних факторів, захворювань, а також тому, що їх структура не відповідає історично сформованим природним типам. Експлуатація двох додаткових енергоблоків у цілому не вплине на структуру і динаміку рослинних угруповань, а також не спричинить зміни чисельності популяцій рідкісних і червонокнижних видів рослин. Радіаційна ситуація в районі ДТ ВП ХАЕС в даний час визначається в основному радіонуклідами природного походження. Щільність забруднення території  коливається в діапазоні 3-7 кБк/м2. При такому рівні забруднення рослинний світ не тільки не відчуває будь-якого впливу, але й не існує ніяких обмежень на природокористування. В цілому, радіаційний вплив більш ніж двадцятирічної діяльності ВП ХАЕС не позначилося на стані рослинного світу в ДТ. Це підтверджується високою продуктивністю деревостанів і травостоїв, добре вираженою структурою фітоценозів, флористичним багатством, наявністю реліктових видів різних ботаніко-історичних епох, видів з «Червоної книги України». При розглянутих аварійних ситуаціях дозові навантаження на рослинні співтовариства не приведуть до зміни їх структури та іншим негативним змін. 
----------------------------------------

Кухоль меду


        
        Вступ
        Медоносні бджоли – прадавні жителі нашої планети. У процесі еволюційного розвитку, у безперервній боротьбі за існування, природа створила з поодиноких бджолиних особин величезні сім’ї і «навчила» їх продукувати віск та мед, виконуючи при цьому дуже важливу функцію – перехресне запилення рослин, без якого неможливе їх існування на Землі.
         У глибоку давнину бджоли приваблювали увагу людей медом і воском та не залишали їх байдужими й до дивовижного життя цих комах. Про них було складено багато легенд, які переплітались із дійсністю. Тепер добре вивчені й самі бджоли й продукти їх життєдіяльності. Однак ще так багато у житті бджіл залишається невідомого і це викликає новий інтерес до їх вивчення. Бджоли виробляють не тільки віск і мед, а ще й біологічно активні препарати – маточне молоко, бджолину отруту, прополіс, які широко використовуються у медичній практиці. До біологічних речовин можна також  віднести квітковий пилок, який збирає бджола.
          Продукти бджільництва визнані своєрідним еліксиром, який позитивно впливає на оздоровлення організму та тривалість життя людини.
          Практика довела, що захоплені бджолами люди з часом виробляють у собі велику любов до природи і бережливе ставлення до неї, витримку, спостережливість, акуратність. Про все це йдеться  у даній роботі.
           Розділ I. Біологія бджолиної сім’ї.
           1.1.  З глибини віків до наших днів
           Письмовi згадки,  датованi 3 тис. рокiв до н. е., засвiдчують, що кочове бджiльництво виникло у Древньому Єгиптi i розвивалося досить успiшно. Наприклад, у верхiв’ях Нілу медозбiр починався ранiше, а тому бджiл заздалегiдь перевозили до цих мiсць. Вулики ставили на плоти. Повiльно рухаючись вниз по рiчцi, бджоли лiтали за взятком.
           Грецький iсторик Ксенофон (400 р. до н. е.) порiвнював дiяльнiсть матки з роботою домогосподарки: «Матка у вулику не дозволяє бджолам розслаблятися. Вона посилає їх за взятком, перевiряє, що принесли, укладає i зберiгає принесений бджолами матерiал. Коли настає час, вона справедливо розподiляє накопиченi у вулику запаси мiж бджолами. Матка слiдкує за тим, щоб щiльники у вулику були зробленi мiцно i добротно, а розплiд виховувася належним чином». Тобто, Ксенофон вважав матку мозковим центром у вулику.
          Археологічними і палеонтологічними розкопками було встановлено, що бджоли з’явились на Землі 60-80 млн. років назад. Про смак меду знала ще первісна людина. У V ст. до н. ери у скіфів було багато диких бджіл, яких вони знищували, забираючи їх мед.  Стародавні  слов’яни спочатку теж полювали за медом диких бджіл, а потім, приблизно у VIII- X cт. почали займатись бортництвом. (Додаток А).
          Борть – це місце проживання бджіл, влаштоване у дуплі дерева чи виготовлене з колоди дерева і закріплене значно високо. Слово «борть», за одним припущенням, походить від слова «бор» - сосновий ліс, а за іншим припущенням – означає «дірка», «дупло», а точніше походить від дієслова «бортити», тобто видовбувати в дереві заглиблення. Бортник, на відміну від мисливця, за медом вже не знищував бджолинних сімей та їхні гнізда, а забирав лише частину щільників з медом, залишаючи запас їжі бджолам.
          Для борті підходив достатньо широкий вибір дерев. Робили їх як з хвойних, так і з листяних дерев: сосни, модрини, липи, верби. Дуб і ясен, деревина яких дуже тверда, використовувалися рідше. Штучне дупло сполучається з зовнішнім середовищем двома отворами. Перший, більший, називається «должеєю». (Додаток Б).  Другий, менший, отвір – льоток.
           Мед і віск відігравали надзвичайно важливу роль у житті слов’ян, а також у економіці Київської Русі. Мед був найрозповсюдженішим солодким продуктом харчування і сировиною для приготування напоїв, а з воску робили свічі. Медом і воском платили данину та експортували  у великих кількостях.
           Про значення бджільництва у ті часи стверджує і та обставина, що законодавство Київської Русі, автором якого був Володимир Мономах, передбачало  величезні грошові стягнення за знищення чи крадіжку чужих бджіл, а закони Литви – смертну кару. 
           У  XVI – XVII ст. розпочалось переселення бджіл на околиці сіл і міст, що призвело до появи пасік та примітивних вуликів – колод і дуплянок. (Додаток В).   Солом’яні вулики  «сапетки» були розповсюджені на Закавказзі задовго до цього.   (Додаток Г). 
          У наступний період, розпочинаючи з кінця XVII ст., з розвитком землеробства та тваринництва, інтенсивним вирубуванням лісів, а також із збільшенням зайнятості населення натуральним господарством, бортування почало витіснятися пасічним способом виробництва. Його суть полягала у тому, що люди «висікали», тобто зрізали дерева з гніздами бджіл і ці колоди перевозили ближче до свого житла. Так утворилось слово «пасіка».
         Не дивлячись на скорочення загальної кількості бджолинних сімей, бджільництво у XVIII – XIX ст. вступило у стадію модернізації. У цей же час бджоли почали проникати у ті регіони, де їх раніше не було – Сибір, Далекий Схід, Середню Азію і  бджільництво там досить швидко розвивалось.
          Першим автором вітчизняних робір по бджільництву був академік П.І. Ричков. Надзвичайно велика роль у розробці та застосуванні  прогресивних методів бджільництва  належить видатному російському бджоляру П. І.Прокоповичу (1775-1850). Він першим у світі винайшов рамковий вулик, першим організував  школу бджолярів, яка існувала 50 років, виконав і опублікував ряд досліджень по догляду за бджолами, а також створив величезне господарство на 12 тисяч сімей. Саме Прокоповича рахують основоположником  бджільництва. (Додаток Д)
          Вятський бджоляр Є.С. Гусєв вперше розробив техніку штучного виведення бджолинних маток.
          На технічний прогрес у бджільництві вплинули також важливі знахідки у країнах Західної Європи. Німецький столяр – бджоляр Мерінг винайшов дерев’яну вафельницю для виготовлення вощини (1875), вперше у цьому ж роцi він виготовив штучну вощину. Тодi вона була досить непрактичною, бо не враховувалася основа майбутнiх чарунок. І тiльки через чотири роки С. Вагнер полiпшив штучну вощину Мерiнга,  додавши до неї невисокi стiнки чарунок.  При цьому бджоли не тiльки одержували вiск для вiдбудови чарунок, але й сам лист вощини ставав значно мiцнiшим.
          В Українi штучну вощину на промисловiй основi почали виготовляти на дергачiвському механiчному заводi Харківської областi. Листи штучної вощини повиннi мати стандартний розмiр 410 х 260 мм. i таку товщину, щоб у 1 кг. їх налiчувалося 15—16 штук.
          Австрієць Грушка (чех за національністю) винайшов медогонку (1865), поляк Дзерджон розробив рамковий вулик власної конструкції.                 
          Великий внесок у науково-технічний прогрес внесла Ізмайлівська досвідчена пасіка, організована у 1865 р. на околицях Москви і яка стала першим у світі науковим закладом по бджільництву. На пасіці проводились дослідницькі роботи, про що регулярно повідомлялось на сторінках дореволюційного журналу «Изборник» (1880). Після громадянської війни пасіка почала видавати журнали «Пчеловодное дело» і «Пчеловод – практик», на базі яких були організовані  сучасні журнали.
          З перших років робота на пасіці стала на шлях широкої і різнобічної пропаганди нових, більш досконалих способів бджільництва. На пасіці відкрилась перша виставка бджільництва (1867), вперше у світі був створений унікальний музей бджільництва,  була організована плаваюча виставка на баржі (1887). У 1899 році тут були створені перші кінокартини про перевід бджіл у рамкові вулики, способи лікування бджіл. З пропогандою раціонального бджільництва звідси розпочались перші виступи по центральному радіомовленню.
         Немало зробили для процвітання пасіки Г.А.Александров(1865-1875), В.В.Носов(1875-1885), Ф.С.Мочалкін(1885-1910), Г.А.Кожевніков(1910-1920), А.Є. Тітов (1920-1928).
          За роки громадянської війни були організовані Тульська, Українська, Північнокавказька та інші дослідні станції бджільництва. Завод бджолярського інвентаря у Таганрозі розпочав випуск продукції, були опубліковані навчальні посібники для бджолярів. Все це прискорювало відновлення бджільництва.
         До 1941 р. всі вулики – колоди, дуплянки, сапетки були замінені рамковими вуликами. Технічно відстале бджільництво перетворилося у добре організовану галузь сільськогосподарського виробництва.
          До Великої Вітчизняної війни у країні (тоді Радянський Союз) було 10 млн. бджолинних сімей. За роки війни кількість сімей бджіл значно скоротилася. На окупованій території було знищено 72 % бджолиних сімей. Тисячі бджолярів у роки війни працювали не покладаючи рук, передаючи для армії й населення тисячі тон цінного продукту – меду.
           Процес відновлення бджільництва після війни був завершений у 1950 році, у країні знову нараховувалось 10 млн. сімей бджіл.
           Наступний період характеризувався неблагополучними погодніми умовами у багатьох зонах. Особливе зменшення бджільництва випадає на 70-ті роки з розповсюдженням варроатозу. Однак бджолярі зуміли зупинити хворобу і сьогодні отримувати високі медозбори. З кожним роком інтерес до бджолярства посилюється.
          З бджолами я познайомилась давно, побачивши маленькі будиночки у садочку дідуся, біля яких часто щось робив тато: заглядав, слухав, носив водичку, варив для них щось у кастрюльці. А коли я підросла він почав багато мені розповідати про бджіл, вулики, продукти бджільництва. З часом мене цікавило це більше й більше, я почала шукати літературу, читати, вивчати, працювати з татом на пасіці по мірі можливості. І дещо вже з’ясувала.
          1.2.Основні дані.  Медоносна бджола — це всiм добре вiдома i дуже корисна комаха, яка виробляє мед.
            Розміри.
Довжина: матка - 22 мм, трутні –  20 мм,  робочі бджоли – 16 мм.
Форма і колір: темна з більшим жалом, трутнів від робочих бджіл відрізняють темні смуги, відсутність жала й більша довжина.
Ротовий апарат: хоботок.
Крила: 2 пари.
            Розмноження.
Кількість яєчок: 1500 на добу. Інкубаційний період: 3 дні.
          Спосіб життя.
Звички: бджоли живуть роєм.   Їжа: нектар, пилок, падь.
Тривалість життя: матка – до 7 років, трутні (самці) – 4-5 тижнів, робочі бджоли – 8 тижнів.
Місця проживання: поширені по всьому світу, живуть там, де є квітучі рослини.
        1.3. Життєвий цикл.
         На початку весни у бджолиному рої налiчуєтъся кiлъка тисяч особин, а до початку лiта - вже декiлька десяткiв тисяч. У вулику живе два види самок — матка та робочi бджоли, а також самці — трутні. Матка у кожну комірку вiдкладає одне яєчко. Із заплiднених яєчок народжуються самки, з iнших — трутнi.
         Через три доби з’являютъся личинки, які протягом шести - семи днiв чотири рази линяють i швидко ростуть. Дорослих личинок бджоли запечатують у комірках за допомогою воскових кришечок. Личинки спочатку стають лялечками, а потiм бджолами.  Коли бджола покидає комірку, її продовжують годувати, але вона вже починає працювати — очищувати комірки. Старшi бджоли працюють поза вуликом. Через 11 днiв восковi залози бджiл починають виробляти лусочки, з яких будуються стiльники.
            3 16 по 20 день життя частина бджіл переробляє з нектару мед. Через 20 днiв пiсля виходу з комiрки бджола робить першi очисні обльоти, щоб запам’ятати мiсце знаходження вулика, щоразу збiльшуючи вiдстань. Бджоли, завданням яких є збирати мед, починають вилiтати у поля й луги на 15-20 день життя, а то й ранiше.
           1.4. Єдиний захист.
           Захистом у бджоли є жало. Але, наприклад, вжаливши людину, бджола вiдразу ж гине. Задирки на кiнчиках колючих щетинок бджоли, що знаходяться на жалi, не дозволяють iй витягнути його зi шкiри людини, чи будь-якого iншого ссавця. Отож, коли ця трудiвниця полiв нас жалить, вiдбувається миттєвий розрив всього жалючого апарату, в результатi чого бджола гине.
            Якщо ж трапляється так, що бджола жалить iншу бджолу чи осу, тодi вона може легко витягнути своє жало.
              У бджоли медоносної є багато природних ворогiв. Серед них — шершнi, якi лiтають перед входом у вулик i пiдстерiгають бджiл, що повертаються з польоту. Вони нападають на бджiл i несуть їх у свої гнізда, де й поїдають. Iнший ворог бджоли, який приносить їй загибель — невiдома нам оса. Вона ловить бджiл заради того, шоб покуштувати нектару або ж несе бджолу до себе в гнiздо, як корм для своїх личинок.
            1.5. Їжа і життя у вулику.
            Домашнi бджоли живуть у вуликах. Теплими весняними й лiтнiми днями бджоли вилiтаютъ iз вулика, хоботком збираючи в околицях воду, нектар, пилок i падаличину. Бджола очищаєтъся вiд пилку за допомогою щiточок, акi знаходятъся на внутрiшній сторонi лапок, i вштовхує його у так званий кошик — особливе заглиблення на зовнiшнiй сторонi гомiлки останнъої  (третьої)  пари лап.
           Матка — голова вулика й королева всього сiмейства. Вона живе вiд одного до семи років i протягом цього часу шодня вiдкладає до 1 500 яєць. Має добре розвинені глотковi залози, виділення з яких — маткова субстанцiя (наявна у молодих маток і в маток, якi вiдкладають яйця) притягує трутнiв, а в робочих бджiл гальмує розвиток яєчникiв і стримує їх вiд виховання (годiвлi тiльки молочком) так званих рятувальних маток.
          Цiкаво, шо молодих маток бджоли годують бджолиним молочком, а інших личинок — пергою. Коли матка старiє, тоді робочi бджоли починають будувати так званi маточники, у яких виховують декiлька майбутнiх маток.
           Стара матка залишає вулик, а на її мiсце приходить та матка, якiй першою вдалося прогризтися  із комірки, iнших же бджоли вбивають.
           Розділ II. Продукти бджільництва.
           2. 1. Мед. Бджолиний мед – це унікальний харчовий, дієтичний і лікувальний продукт, який виробляється бджолами головним чином з нектару квіткових рослин. Він володіє високою калорійністю. У 100 грамах натурального квіткового меду міститься 320 кілокалорій. Людство належним чином оцінило бджолиний мед ще у глибоку давнину. Ним завжди лікували простудні захворювання, а пізніше він увійшов у народну та наукову медицину. Так, знаменитий математик Древньої Греції Піфагор (580-500 рр. до н. ери) стверджував, що він дожив до глибокої старості завдяки систематичному вживанню меду.  Видатний лікар, природодослідник і поет Ібн – Сіна Авіценна (980-1037рр.) наголошував: «Якщо хочеш зберегти молодість, то обов’язково їж мед». Особливо він радив вживати мед людям старше 45 років.         
           2.2. Хімічний склад і властивості меду. Зібраний бджолами нектар квіткових рослин, перероблений на мед, називається натуральним квітковим медом. У ньому міститься більш ніж 300 різноманітних речовин і елементів. Основною складовою частиною його є вуглеводи: глюкоза і фруктоза. Крім вуглеводів у склад меду входять ферменти: каталаза, діастаза, інвертаза та інші. Мінеральні речовини, що містяться у меді у вигляді солей, виконують важливу біологічну роль. Взаємодіючи з багатьма ферментами, вітамінами і гормонами, мед впливає на збудження нервової системи, тканеве дихання, процеси кровотворення. Мед містить ряд органічних кислот: яблучну, лимону, щавлеву, молочну, винну, аскорбінову, фолієву, які позитивно діють на процеси травлення;  вітаміни групи В, вітамін К і Є. Вітаміни покращують засвоєння вживаних продуктів.            
           Окрім квіткового меду, бджоли можуть добувати нектар із стебел, листків  рослин та переробляти його у так званий падьовий мед.
            Мед буває поліфлорний (коли бджоли збирають нектар з декількох видів рослин) і монофлорний (коли бджоли збирають нектар переважно з рослин одного виду). Монофлорний мед отримує своєрідні органолептичні властивості та відповідні медоносам назви: липовий, гречаний, гірчичний тощо. Поліфлорний мед може бути квітково-луговим, тайгово-гірським тощо. (Список медоносних рослин додається у додатку Є).
            Колір меду залежить від наявності фарбуючих речовин, які містяться у нектарі. Він буває без кольору,  буває жовтих тонів різноманітної інтенсивності, а також зеленувато-коричневим, червоно-коричневим. Якість меду за кольором визначити неможливо.
             Смак більшої половини натуральних медів солодкий з тим чи іншим присмаком. Присмак може бути неприємним і гірким, наприклад, каштановий, кульбабовий, чемерицевий, витончений і ніжний, як, наприклад малиновий чи конюшиновий. Падьовий мед не такий солодкий.
             Аромат меду має надзвичайно широкий діапазон від яскраво виражених квіткових запахів до букетів запахів. Деякий мед має ледь вловимий аромат.
             Оцінюючи мед необхідно звертати увагу лише на повну відсутність запаху, неприродний  присмак (солоний, кислий, горілий, спиртовий) та неприродний запах (солоний, нафтопродуктів тощо).  Однак слід пам’ятати, що додаткові запахи та присмаки мед легко набуває від тих предметів чи продуктів, які розташовані поряд при зберіганні.
             Кристалізація меду – природний процес. Кристалізуючись, мед міняє свій колір. Наприклад, світло – янтарний липовий мед після кристалізації стає білим, прозорий гірчичний стає яскраво – жовтим, а ледь зеленуватий чебрецевий – світло-коричневим. Кристалізація меду може бути дрібнозернистою та крупнозернистою. На якість меду це не впливає.
           Мед повинен бути вільним від механічних домішок: трупів бджіл, шматочків воску, трави, повітряних міхурців.Мед не повинен пінитися – це ознака незрілості. При бродінні він втрачає смакові та поживні якості.
           2.3. Як розрізнити фальсифікований мед. Натуральний квітковий мед має приємний запах, а фальсифікований запаху немає. Виключення становлять деякі квіткові меди, наприклад, з іван-чаю, які мають лиш ледве вловимий запах, або немає зовсім.
           Закристалізований мед – нормальний його стан. Рідким він буває лише у літні місяці. Отож, закристалізований мед не є ознакою його несвіжості. Такий мед можна легко перетворити на рідкий. Ми з татом витримуємо  його на водяній бані при температурі 40° С.
            Ми також переконались, що домішки у меді встановити досить просто. Для цього у невелику пробірку ми розміщуємо трохи меду (пробу) і додаємо дистильованої води. Після його розчинення у осаді проявиться суміш, наприклад, цукровий пил.  
            Крохмальний пил виявляється шляхом додавання до розведеної дистильованої води кількох крапель йоду. Реакція покаже синє забарвлення розчину.   (Додаток Ж)
            Якщо мед містить крейду, то при додавані кількох крапель будь-якої кислоти чи оцту, здійсниться закипання у результаті виділення вуглекислого газу.   
            Звичайно, не всі види фальсифікації піддаються такому контролю. Більш глибока експертиза на натуральність та якість меду здійснюється лабораторно-хімічними методами.
            2.4. Збереження меду. При збереженні меду у щільниках необхідні певні умови. Вологість повітря не повина перевищувати 60%, оскільки мед дуже гігроскопічний і при високій вологості у відкритих комірках він рідне і закисає. У запечатаних щільниках при тривалій дії вологи кришечки комірок тріскаються, а мед починає пінитись. Не можна зберігати мед разом з картоплею, цибулею, капустою, нафтопродуктами.
            Негативно впливають на якість меду і перепади температури. Якщо нормальне збереження здійснюється при температурі від 0 до + 10° С, то при вищій температурі мед погіршує свої якості, втрачає аромат, міняє колір, а при нижчих температурах у меді руйнується багато речовин, амінокислоти.
            Тривалий час зберігається мед в бочечках, бочках, виготовлених з липи чи бука. Придатна для цього й деревина осики, вільхи, тополі. А хвойна та дубова не підходять, оскільки передається  запах смоли та присмак дубильних речовин.
            Добре зберігається мед у алюмінієвому посуді. Найкращий посуд – скляний та дуже практичний для роздрібного продажу- пергаментний папір.
            2.5. Лікувальні властивості меду. Багато тисячоліть тому первісна людина з лікувальною метою користувалася різноманітними силами природи і її дарами.  Спостережливість і мудрість народу дали багато цінного для народної медицини. Гіпократ, який жив 2500 років тому, видатний учений і лікар, митець і реформатор стародавньої медицини, широко і успішно застосовував бджолиний мед для лікування багатьох хвороб і сам вживав у їжу. Він стверджував, що мед корисний продукт і надає обличчю гарного кольору.
             Бджолинний мед – важливий лікувальний засіб народної медицини. Ще з стародавніх часів мед застосовувався з лікувальною метою майже у всіх народів і у всі часи.
            Досліди і спостереження підтверджують, що бджолиний мед має всі підстави вважатися лікувальним засобом. Мед витримав багатовіковий іспит і його справедливо можна назвати цінним і корисним лікувальним засобом. Він дає гарні результати при лікуванні багатьох хвороб. Переваги меду як ліків полягають у тому, що його можна придбати без рецепта лікаря, приймати вдома, на виробництві, під час подорожі тощо.
            Хочу привести кілька прикладів з історії. У роки Великої Вітчизняної війни лікарі – хірурги разом із риб’ячим жиром застосовували мед для лікування гнійних ран, опіків. Знову ж таки Авіценна писав, що мед – прекрасний засіб для лікування хвороб серця. Тепер зрозуміло яким чином мед благотворно діє на серцевий м’яз, який ослаб з різних причин і від чого так страждає хвора людина. Адже мед містить багато глюкози, яка легко засвоюється і  не цукром, який шкідливий для організму. І навіть сьогодні, коли є так багато  серцевих ліків, не варто забувати про мед, тому що він не тільки лікує, а й живить серце. Тривале вживання меду (до двох місяців) покращує загальний стан серцевих хворих, нормалізує стан крові, підвищує відсоток гемоглобіну.
          Про славу меду, як універсального протипростудного засобу відомо сьогодні всім і тим, хто любить мед і тим, хто не дуже. Його рекомендують приймати з медом, соком лимона, додавати до різних чаїв.
           Я хочу привести один приклад  зі свого недавнього досвіду. У тата був нежить. Мама не пропонувала йому ніяких крапель, а зробила ватно – марлеві тампончики, змастила їх медом і вставила у носові ходи. Треба сказати, що не дивлячись на те, що тато наш бджоляр, він досить скептично віднісся до запропонованого мамою методу, хоча й погодився, бо мед його, власний. А через  п’ятнадцять хвилин тато вільно дихав. Через кілька годин мама повторила процедуру, а наступного дня нежиті не було.                                                                                                                        
          Застосування меду при захворюванні легень було відоме у глибоку давнину. Чи не кожний з нас переконався, що медовий напій виводить мокротиння і заспокоює кашель. А вперше про це писав ще Гіпократ.
          Народна мудрість стверджує, що бджолиний мед – кращий друг шлунка. Він позитивно впливає на травлення, нормалізує роботу шлунково-кишкового тракту. На основі клінічних спостережень стає очевидним, що мед у сукупності з деякими харчовими продуктами знижує високу кислотність шлунка, тому може використовуватись у якості лікувального та дієтичного засобу при різноманітних шлунково-кишкових захворюваннях: при гастритах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.
            При окремих захворюваннях печінки і жовчних шляхів застосовують мед у сукупності з лимонним соком та оливковим маслом. Після прийому такого складу рекомендовано на 25-30 хвилин лягти на правий бік, щоб мед з маслом швидше потрапили у кишківник. І для хворих і для здорових людей мед корисний у сукупності з сиром, кашами, яблуками тощо.
          При деяких захворюваннях нервової системи застосування бджолиного меду супроводжується високим лікувальним ефектом. Не існує більш нешкідливого снодійного засобу, ніж склянка медової води (столова ложка меду на склянку теплої кип’яченої води), яка вночі здійснює заспокійливу дію.
            У стародавньому Єгипті бджолинний мед вважали одним з найбільш ефективних лікувальних засобів при захворюванні очей.  У папірусі Еберса поряд з рецептом приготовленої медової мазі є помітка червоним: «Поміть це, як дійсно хороший засіб».
             У народній медицині медова мазь успішно застосовується при захворюваннях шкіри. Ще один гарний рецепт. З допомогою меду можна лікувати фурункули. Треба до одного білка яйця додати одну чайну ложку меду і замісити це житньою мукою. Таку паляничку прикладати до місця фурункула,  добре відходить гній, рана швидко загоюється. Метод випробований  на собі та членах родини.
            Описана також фізіологічна дія медових ван: 200-250г меду на вану благотворно діє на весь організм. Після медової ванни слід прийняти душ.
            Є люди з підвищеною чутливістю до бджолиного меду, у яких він викликає висипку по тілі, задуху, розлади кишково – шлункового тракту. Цієї особливості боялись старі лікарі і тому не рекомендували мед дітям. У наш час це явище добре вивчено. Лікарі – алергологи визначають який продукт, ліки, запах квітів викликають алергію. Мед, очевидно, є алергеном: у ньому містяться зерна квіткового пилку.                
           2.6. Бджолиний віск.  Бджолиний віск – секрет воскових залоз робочої бджоли, які розташовані на нижньому боці черевця. Виділяють віск лише молоді бджоли у віці від 10-12 до 18-20 днів.  Колір воску – від прозорого до коричневого – залежить від сировини та способу переробки. Віск немає смаку, запах пов'язаний з ароматом нектароносів, прополісу. Справжній пасічний віск білого, світло-жовтого чи жовтого кольору з приємним медовим запахом.
          Віск має виключно важливе значення для народного господарства і застосовується у 50 галузях промисловості як незамінна сировина та складова частина готової продукції. Він широко застосовується у радіотехніці, електротехніці, залізнодорожному транспорті, у текстильній, парфюмерній, авіаційній, металургійній, автомобільній, фармацевтичній, кондитерській, хімічній, паперовій та інших видах промисловості.
             Важливе місце займає  бджолинний віск у медицині.  На воску виготовляють пластирі (липкий, ртутний, мильний), мазі (воскова, цинкова, свинцева).
             Широко застосовують віск і у косметиці. Він входить до складу поживних, в’яжучих, очисних, відбілюючих кремів, масок для обличчя, а також до основи для кремів, помад тощо. Віск надає шкірі гладенького, ніжного вигляду.
            Віск був і є дивовижною речовиною і створити його штучно таким же якісним, як бджолинний, люди ще не навчились.
             2.7. Бджолина отрута.  Для захисту свого гнізда від любителів солодкого продукту природа наділила бджіл «зброєю» - отруйною рідиною, яка у їх організмі виробляється отруйними залозами. Зустрівшись з ворогом бджола  пронизує своїм жалом покрив тіла і блискавично швидко впирскує у нанесену ранку отруту. На кінчиках жала розміщені зазубринки, вони не дають можливості вільно його вийняти і протягом кількох секунд отрута продовжує потрапляти  у ранку. Потім жало відривається з частиною внутрішніх органів бджоли і незабаром вона гине.
            Запах отрути при використанні його бджолами за призначенням швидко розповсюджується на інших бджіл, мобілізуючи їх на захист свого гнізда. Трутні не мають жала, тому вони ніколи не приймають участі у конфліктній ситуації.
            У склад бджолиної отрути входить 9 білкових речовин, різноманітні пептиди, 18 амінокислот, гістамін, жирові речовини, вуглеводи, 11 мінеральних речовин у тому числі магній, органічні кислоти та ще деякі невідомі досьогодні компоненти.
            Бджолина отрута містить біологічно активні компоненти, які визначають токсичність та лікувальну дію. Отрута, яка потрапила в організм людини, викликає різкий пекучий біль, почервоніння у місці укусу, підвищення температури тіла, набряк. При цьму спостерігається порушення дихання та живлення клітин шкіри. Місцеве запалення триває від кількох годин до кількох днів і минає безслідно. У випадку укусів одночасно 100-300 бджіл спостерігається загальне отруєння організму, підвищення температури тіла, висипка, головний біль. У більш складних випадках додаються розлади КШТ, сонливість, втрата свідомості, судоми, задуха.
           У бджолярів виробляється імунітет (протиотрута) на бджолину отруту.
           2.8. Маточне молочко. Маточне молочко – продукт, який виділяється залозами молодих робочих бджіл. Воно призначене для харчування личинок матки, робочих бджіл та трутнів, а також бджолиної матки.  Маточне молоко містить 9 ферментів, пептиди, вуглеводи, жири, вітаміни та інші речовини.
            Медоноснi бджоли — це генiальний витвiр матерi-природи, а вироблене ними маточне молочко за своєю цiлющою силою, оздоровчим ефектом немає нi природних, нi синтетичних аналогiв. Цей живий бiлок з iнформацiйно-програмними властивостями, якi сформувалися у процесi еволюцiї медоносних бджiл, дає таку потужну енергетику людинi, що не тiльки лiкує та підтримує органiзм у здоровому станi, а й прививає людині потребу бути здоровою
             2.9. Прополіс. Прополіс – бджолиний клей – продукт перероблення бджолами смолистих речовин рослинного походження пилкових зерен, зібраних на квітках лікарських рослин. Прополіс використовується бджолами для підтримання у своєму гнізді санітарно-профілактичних умов, закривання стінок комірок та заклеювання щілин у вулику. Прополісом бджоли «бальзамують» убитих ними гризунів, які проникли у вулик та великих комах, маса яких переважає силові можливості бджіл при очищенні гнізда. Прополіс є протимікробним та знеболюючим засобом.
           Висновки
          Мільйони років існує бджола, і ми, люди, користуємося її послугами. Бджіл  споконвіку називали в Україні «Божими комахами». Вони запилюють рослини, дають солодкі ласощі у вигляді меду, які є одночасно ще й ліками.
          У своїй роботі я розповіла про багатовікову історію бджіл, надала відомості про біологію комахи та продукти її життєдіяльності. Привела приклади застосування продукції з лікувальною метою.
          У роботі прикладами підтверджена лікувальна дія меду та іншої продукції, власними дослідами показана можливість знаходження присутності  у меді крейди чи інших домішок у вигляді пилу.
          Медоносна бджола – найцінніша комаха і має велике господарське значення. Тому я працюю з татом на пасіці. (Додаток К).
         Отриманням меду, маточного молочка, бджолиної отрути, прополісу не обмежується користь, яку вона приносить людині. (Додаток Л).
          Без бджіл неможливе отримання високих врожаїв комахозапильних культур, таких, як плодові, ягідні, овочеві, кормові бобові та інші.
           На них не можна сердитись, бо саме у бджіл людям варто вчитися працьовитості, акуратності, навіть патріотизму. Бо жалить бджола не зі зла, а захищаючи свій дім, свою сім’ю, хоча й не знає, що вжаливши, сама відразу загине.
           З усіх цих причин ця тема є актуальною і потребує вивчення, дослідження і величезної уваги.

Список використаних літературних джерел :
1. П.І. Тименський. Приусадебная пасека.  – Москва: ВО «Агропромиздат». 1988.
2.Український пасічник; 9; Київ: ТОВ «Байєр», 2007.
3.Український пасічник; 5; Київ: ТОВ «Байєр», 2006.
4. Український пасічник; 12; Київ: ТОВ «Байєр», 2007.
5. Український пасічник; 7; Київ: ТОВ «Байєр», 2007.
6. Популярный и полезный журнал для аптекарей «Мистер Блистер».
7. П.І. Тименський. Сезонні роботи на пасіці. Москва. Росагромиздат 1988
8. В.П.Поліщук. Бджільництво. – К.: вища школа. 1990.
9. Довідник з бджільництва під редакцією А.І.Черкасової.





------------------------------------
Проект альтернативного притулку домашніх тварин
Предмет : умови проживання бездомних собак
Об’єкт : популяція собак
Мета проекту: вивчити причини появи безпритульних собак, донести до населення необхідність вирішення її, з’ясувати існуючі способи вирішення і запропонувати шляхи виходу із даної ситуації у найближчий час.
        Завдання дослідження :
1.     Зібрати і проаналізувати інформацію по проблемі безпритульних собак у місті, визначити причини збільшення їх чисельності;
2. Проаналізувати нормативну базу, яка регулює наше ставлення до тварин, існуючі концепції вирішення цієї проблеми;
3.  З’ясувати можливу кількість собак на вулиці та їх місця перебування;
4. Відвідати міський притулок для собак, оцінити його якість та умови перебування тварин.
5. Розробити план-проект притулку для домашніх тварин.
Гіпотеза: Якщо вивчити значення собак у сучасному людському суспільстві, то можна розкрити причини появи безпритульних тварин і залучити до цієї проблеми увагу людей. Тоді відношення людини до безпритульних тварин зміниться в кращу сторону.
Методи, що застосовувалися при виконанні досліджень:
-         вивчення правових документів;
-         спостереження;
-         маршрутні обліки;
-         анкетування.
Етапи роботи над проектом:
1.     Підготовчий:
-         визначення проблеми, мети;
-         консультації з визначення проблем та способів реалізації проекту;
-         розробка плану роботи;
-         обговорення джерел інформації;
-         визначення проектного продукту;
-         ознайомлення з умовами захисту та оцінки проектної роботи.
2.     Пошуковий:
-         аналіз джерел інформації;
-         обговорення можливих гіпотез;
-         відбір та систематизація матеріалів;
-         отримання необхідних консультацій спеціалістів;
-         корекція власної діяльності.
3.     Підсумковий:
-         підбиття підсумків роботи;
-         визначення форми підтвердження продукту — плану-схеми притулку для собак та виготовлення буклету;
-         підготовка тез для захисту проекту;
-         оформлення постера за результатами дослідження;
-         участь у конкурсі-захисті дослідницької роботи.
Вступ
Собака – надзвичайно відданий друг людини, дуже довірливий і незрадливий. Його можна навчити охороняти помешкання, двір, конкретну людину; він може бути поводирем незрячих, нянькою для маленьких, компаньйоном для одиноких людей похилого віку і не тільки, предметом хизування і демонстрації розкоші, як от дорогі породи чи просто іграшкою. Звичайно, він може бути агресивним і небезпечним, проте «собака бывает кусачей только от жизни собачей…», отже вина в цьому також нас, людей. І якщо для людини собака справжній друг, то справжніх друзів серед людей у собак дуже мало. Людина перетворює їх на зброю, запрограмовуючи на знищення слабших, не забезпечує належного піклування і догляду, або просто кидає на призволяще. І по вуличках маленьких міст і селищ, і по вулицях великих мегаполюсів тиняються у пошуках їжі та даху, тепла і прихистку тисячі тих, за кого ми відповідаємо, бо колись приручили. Їх голодні очі зазирають у саму душу і хочеться відвести свій погляд від сорому.   І як ми тільки могли  допустити, що сьогодні по вулицях бігають наші вірні друзі у пошуках їжі та укриття. Невже ми не можемо їм допомогти? На сьогоднішній день проблеми пов’язані з безпритульними собаками є актуальними для всіх українських міст. Безпритульні собаки несуть небезпеку для населення, вони є переносниками різних захворювань: туберкульозу, сказу, гельмінтозів, лептоспірозу, туляремії, бруцельозу. За останні 10 – 15 років в Україні спостерігається різкий ріст чисельності безпритульних собак. Тому стало  необхідністю більш детально дослідити цю проблему і шукати  гуманні шляхи її вирішення.




Розділ І. Популяція, її типи і параметри.
1.1.         Екологія популяцій.
Демекологія1 (від грец. demos — народ), екологія популяцій — розділ загальної екології, що вивчає динаміку чисельності популяцій, внутрішньопопуляційні угрупування і їх взаємовідносини.  Її завдання — дослідження морфологічних особливостей популяцій, їх вікового складу, чисельності та густоти, народжуваності і смертності, поширення і характеру розселення організмів, вивчення внутрішньовидових і міжвидових відносин у популяції. Цей розділ екології має велике теоретичне і практичне значення, особливо для використання її для охорони видів, регулювання їх чисельності та динаміки.
Розвиток популяційної екології базувався на формуванні нового підходу аналізу польового та експериментального матеріалу спостереження за сукупностями організмів. Ці сталі сукупності особин одного біологічного виду володіють рядом специфічних властивостей, які не спостерігають в окремих організмах, тобто мають надорганізмове походження. Першою надорганізмовою біологічною системою є популяція.
1.2.         Особливості структури популяції.
Кожен біологічний вид  у процесах свого історичного розвитку пристосовується до певних умов існування. На території, яку займає вид, окремі особини утворюють групи – популяції.
——————————
1 Ю.Л. Хотунцев. В«Екологія та екологічна безпека В»: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів. - М.: Видавничий центр В«АкадеміяВ», 2002, - 480 с. p 2. Екологія: Навчальний посібник/За ред. проф. В.В. Денисова. Серія В«Навчальний курсВ». - Ростов н/Д: Видавничий центр В«МарТВ», 2002. - 640 с. p
 Популяція2 — сукупність організмів, що займають обмежений ареал (територія поширення якогось об’єкта або явища), мають спільне походження за фенотипом та географічно ізольовані від інших популяцій даного виду.
В еволюційній теорії популяція - група особин, здатна до більш-менш сталого самовідтворення (як статевого, так і безстатевого). Вона відособлена (зазвичай географічно) від інших груп, з представниками яких (при статевій репродукції) потенційно можливий генетичний обмін.
З точки зору популяційної генетики популяція - це група особин, в межах якої ймовірність схрещування у багато разів перевершує ймовірність схрещування з представниками інших подібних груп. Зазвичай говорять про популяції як про групи в складі виду або підвиду.
Термін популяція походить від  латинського «populus» – населення. Тривалий час, починаючи з кінця  XVIII ст. популяцією називали  будь-яку  групу організмів, що заселяють певну територію. У 1903 р. датський генетик Вільгельм Людвіг Йогансен  вперше запропонував термін «популяція» для визначення групи особин, неоднорідних у генетичному відношенні.  Популяція — це не випадкове і тимчасове, а тривале у часі й просторі угруповання особин одного виду, пов’язаних більш тісними родинними зв’язками і більш схожими між собою, ніж з представниками інших подібних угруповань. Отже, популяція — це сукупність особин певного виду, які здатні до вільного схрещування, населяють певний простір протягом багатьох поколінь і відокремлені від інших подібних угруповань.
В залежності від розмірів займаної території, розрізняють 3 типи популяцій:
Елементарна (локальна) популяція - сукупність особин виду, що займають невелику ділянку однорідної території (ліс, ставок).
——————————
2 Гіляров А.М. Популяційна екологія. - М., 2000. 
В залежності від характеру умов у біогеоценозі будь-який вид розпадається на кілька елементарних популяцій. Чим одноманітніші умови, тим менша кількість елементарних популяцій у кожного виду. У природі особини елементарних популяцій часто змішуються, тому кордони між ними стираються.
Екологічна популяція - сукупність елементарних популяцій, приурочених до конкретних біогеоценозів.  Ці популяції слабко ізольовані одна від одної і обмін генетичною інформацією між ними відбувається досить часто, але рідше, ніж між елементарними популяціями.
Географічна популяція - сукупність екологічних популяцій, що охоплює групи особин одного виду, які заселяють територію з географічно однорідними умовами. Чітко розмежовані одна від одної і відносно ізольовані, різняться між собою плодовитістю, розмірами особин, екологічними, фізіологічними, поведінковими та іншими особливостями.
Популяції характеризують параметрами:
1. Чисельність - загальна кількість особин в популяції.
2. Запас біомаси популяції.
3. Щільність - кількість особин на одиницю території (або об’єму простору).
4. Народжуваність - кількість нових особин за певний проміжок часу на одну особину.
5. Смертність - кількість померлих особин за певний проміжок часу.
6. Ріст популяції - співвідношення народжуваності та смертності.

1.3.         Бездомні собаки.
Бездомні, або безпритульні собаки (англ. Street dog) — субпопуляція собак, що живуть у містах або селищах без постійної уваги людей, проте біля людей.
Бездомні собаки — одна з найчисленніших груп хребетних тварин.   Явище бездомності у свійських тварин є дуже поширеним у багатьох країнах третього світу і набуває особливого розвитку у центрах урбанізації. Особливо багато безпритульних собак концентрується в місцях їх потенційної підгодівлі людьми  -  базари, вокзали, продуктові магазини, підприємства харчової промисловості. Немало собак концентрується в місцях їх відносного спокою наприклад, дачні селища, території  заводів, а також  високої концентрації неконтрольованої органіки - міські звалища, стихійні ринки тощо.
У  законі України про утримання домашніх тварин у населених пунктах термін бездоглядні, або безпритульні  вживається у такому значенні: бездоглядні  (безпритульні)  тварини  – домашні непродуктивні тварини,  які  знаходяться  поза  межами  проживання (перебування) власника,  членів  його  сім’ї  або  уповноваженої  ним  особи, не перебувають  під  їх  безпосереднім  контролем чи наглядом, або не мають власника;
Цей закон визначає організаційні і правові засади утримання домашніх тварин з метою забезпечення епізоотичного, санітарно-епідемічного та екологічного благополуччя населених пунктів України.
У давнину людина сприяла існуванню вуличних собак як екологічної групи тварин, яка виконувала важливі функції утилізатора надлишкової органіки. Таких утилізаторів в античні часи називали собаками-паріями. У сучасних містах найвідомішими є індійські собаки-парії.
Парія3 - у стародавній  Індії нижча каста «недоторканих», бідарів, позбавлених громадянських прав. У сучасній мові слово означає групу найбільш безправного населення, ізгоїв. Паріями вважалися діти, батьки яких належали до різних каст, або паріїв. До них не можна було доторкатися чи їсти з ними з одного посуду, бо в цьому випадку можна було самому стати парієм. Це поняття означає людину, що не належить до жодної касти, тому говорити, що парії є окремою кастою насправді не зовсім вірно.
——————————
 3Історичний словник галліцизмів. Єпишкін Н. І.. 2010
Поняття «бродячий» є значно ширшим і використовується для позначення бездомних тварин не завжди коректно. Бродячими  називають тварин, що здатні до виселень за межі основного ареалу або основного середовища свого існування в межах ареалу.
Значення «Бродячий»:
1) такий, що живе на одному місці,  або не має постійного місця проживання;
2) такий, що постійно переходить з місця на місце,  мандрівний.
1.4.  Класифікація безпритульних собак.
Класифікація за соціальними типами.
Безпритульних собак, що мешкають у містах, розділяють на декілька груп:
Бездоглядні домашні собаки. Мають власників, але регулярно можуть знаходитися поза квартири або двору. Центром ділянки перебування є будинок господаря, в якому в основному годують тварину, але при цьому собаки відвідують довколишні сміттєві контейнери.
Умовно-наглядові собаки. Мешкають на території охоронюваних промислових підприємств, складів, оптових баз тощо. Територія проживання штучно обмежена огорожею підприємства. Іноді такі собаки вважаються сторожовими, але на відміну від останніх можуть безперешкодно залишати межі території. Їх опікунами є працівники підприємств, які в основному їх годують.
Безпритульні собаки у дворах житлової забудови. Мають постійних опікунів. Територія проживання не обмежена. Вони досить сильно соціалізовані на людину, чим відрізняються від власне безпритульних собак. Ночують і проводять більшу частину часу в певних під'їздах, підвалах або створених людьми будках. Потомство таких собак опікуни з перемінним успіхом намагаються приспати або роздати.
Вільні безпритульні собаки, одиночні та зграйні. Найбільш поширений тип, представлений як у промисловій, так і в житловій забудові. Поведінка і переміщення не контролюються людьми. Великі зграї тяжіють до ділянок, що характеризуються гарною кормовою базою і малодоступними для людини схованками. Можуть мати опікунів, але прихильність до них в цілому незначна.
Здичавілі собаки. За чисельністю це — відносно невелика група. Мешкають у безпосередній близькості від міста, звичайно в районі пустирів, звалищ, де і годуються. При появі людини здебільшого тримають дистанцію.
      Класифікація за походженням.
За походженням всіх безпритульних собак поділяють на дві основні групи:
Первинно-безхатченки4. Відносяться до кількох соціально-екологічних типів: напіввільних власницьких, умовно-наглядових, напівздичавілих та здичавілих. Первинно-безпритульні собаки — це собаки, що жили «на вулиці» впродовж тисячоліть і не піддавалися цілеспрямованому відбору. У південних містах нами є загально відомі собаки-парії.
Вторинно-безпритульні5. Переважно характерні для промислово розвинених країн (у тому числі й для України). На відміну від первинно-безхатченків їхні предки були власницькими і пройшли певний цілеспрямований відбір (найчастіше — були породистими тваринами). Вторинно-безпритульні — нащадки як безпородних власницьких тварин (коли їх предки були сторожами, мисливцями і компаньйонами людини) так і породистих тварин.
——————————
4Фауна в антропогенному ландшафті / Під ред. І. Загороднюка. — Луганськ, 2006. — С. 75–80 5Клауснитцер Б. Екологія міської фауни: пер. з нім. – М.: Мир, 1990. – 246 с.
Завдяки наявності великої кількості порід і можливості вільного й безконтрольного їх схрещування в містах і селищах формується особливий тип собак, названий у побуті «дворовими собаками», або «дворнягами». Такі гібридні особини часто розглядаються як часткове повернення до вихідного «дикого» типу.
1.5.          Структура собачої зграї та поведінка бродячих собак.
      Найчастіше  засновницею зграї є самка з цуценятами.  До них приєднуються інші бродячі тварини. Собачі зграї мають дифузний характер – тварини можуть покидати зграю, а на їх місце приходять інші особини. Собаки – полігамні тварини. У зграї  рангова структура, тобто розподіл на домінантів, як самців, так і самок, субдомінантів та низькорангових. Свою територію захищає  вся зграя,  прихід  нових тварин обмежується харчовими ресурсами, а також – особистими характеристиками домінантів. «Зверхдомінанти» перешкоджають приходу «чужинців», а «м’якотілі» - з ними уживаються.
Зграї  розташовуються вздовж людських транспортних шляхів, зокрема залізних доріг. Вони затримуються у місцях, які збагачені харчовими ресурсами. Такими місцями є залізнодорожні станції, склади, гаражі, автогосподарства, магазини, базари, звалища тощо. Укриттями для них слугують залишені житлові будинки, підвали, під’їзди. А у літній період самки риють нори у парках, щоб вивести цуценят. Свою територію собаки захищають дуже агресивно і ця агресія зростає з року в рік.
Основне джерело харчування бродячих собак – харчові відходи. Інколи собаки можуть полювати на котів, щурів, птахів, мишей, однак частіше вони роблять це заради розваги.
1.6. Контроль і регуляція чисельності.
Основні методи регуляції чисельності  бездомних тварин:
-стерилізація безпритульних тварин. Прихильники цього методу вважають стерилізацію гуманною альтернативою приспанню і очікують, що популяції поступово зменшаться через природну смертність, а також через можливість передачі частини тварин у власність прихильників цієї ідеї. Для розуміння того, яким чином стерилізація здатна привести до скорочення чисельності популяції, можна звернутися до загальновідомих моделей динаміки популяцій тварин (за: Колі, 1979; Бігон та ін., 1989). Динаміка чисельності популяції будь-якого виду описується загальновідомою формулою6, N(t) = N(0) + B - D + Im - Em, де N(t) - чисельність у наступній фазі популяційного циклу (через час t), N(0) - вихідна чисельність, B - кількість прибулих (народжених), D - кількість загиблих (померлих, вбитих, з'їдених хижаками), Im - імміграція (вселення), Em - еміграція (виселення).
-         відловлення з подальшим знищенням, чи розміщенням у притулки;
-         ліквідація харчової бази, яка в свою чергу передбачає:
-         вчасну дератизацію (знищення гризунів);
-         інформаційно – роз’яснювальну роботу серед населення з метою протидіям підгодовування;
-         контроль за станом звалищ;
         У сільській місцевості кількість бездомних собак регулюється кількома факторами:
-         обмеження їх притоку з розплоду на садибах;
-         відстрілом і загибеллю від недоїдання й хвороб;
-         виїданням собак вовками у зимовий період.
Останній фактор за нормальних умов (при наявності природних комплексів навколо населених пунктів) є провідним.

——————————
6Колі Г. Аналіз популяцій хребетних. — Москва: Мир, 1979. — 362 с.
За оцінками українських експертів-вовкознавців (публікації С. Жили, М. Роженка, М. Шквирі та ін.) собаки в окремих районах складають до 70-90% дієти вовків.
1.7. Сказ та інші зоонози у бездомних собак.
Бездомні собаки часто беруть участь у формуванні антропургічних вогнищ сказу і є основним їх компонентом. На собак випадає 23% усіх випадків сказу серед синантропних ссавців, задіяних у таких вогнищах, з виразним піком в осінньо-зимовий період. Щороку в Україні протирабічні щеплення отримують тисячі пацієнтів, які зазнали укусів собак (як безпритульних, так і свійських), щоправда, як показують дослідження російських санепідеміологів, на безпритульних собак випадає лише 0,36% випадків укусів людей собаками, після яких були звернення до СЕС.
В Україні протягом останнього десятиліття (2000-2010), завдяки роботі ветеринарів, вдалося суттєво знизити ризики поширення зоонозів. Зокрема, завдяки масштабним щепленням, які робляться і безпритульним тваринам, кількість випадків виявлення сказу в Україні протягом 2010-2012 рр. суттєво зменшилася.
1.8  Ситуація в Україні.
         Україна є одним з лідерів у світі за кількістю безпритульних собак. На межі ХІХ-ХХ ст. у містах пн.-сх. України (Харківська та Полтавська губ.)  впроваджували спеціальні програми з регуляції чисельності вільної субпопуляції собак, проте їхня ефективність тоді, як і тепер, виявилася низькою через брак коштів, непослідовну політику та необмежене розмноження свійських собак.
За різними оцінками, кількість безпритульних собак може сягати 10-20 тисяч на місто середнього розміру, обласний центр або 1-5 тисяч на районний центр (Сафін, 2013). При цьому існує велика активність населення у вирішенні цього питання.
Це викликано кількома факторами:
-         небезпека присутності тварин з потенційно агресивною поведінкою (переляки дітей, покуси людей);
-         ризики розвитку антропургічних вогнищ зоонозів та поширення паразитарних інфекцій. В Україні проблеми з безпритульними собаками вирішуються ситуативно, коли виникають спалахи зоонозів;
-         велика кількість автомобільних аварій та загалом велика частка дорожніх колізій за участю собак (за оцінками зоологів, на автошляхах України у густо населених районах гине 3-5 псів на добу на 100 км шляхів);
-         зростання кількості іноземних туристів, які не адаптовані до присутності безпритульних тварин. Так, при підготовці до приїзду туристів на Євро-2012 зоозахисники брали участь в акції «Чесна гра», що проводилася одночасно у 13-ти країнах Європи;
-         екоцентричні проблеми городян, пов'язані з розвитком біоетики та підкріплені Законом України про жорстоке поводження з тваринами (зокрема, при їх вилові й вилучені з міст).
Ситуація з безпритульними собаками у багатьох країнах Європи вирішувалася поступово, упродовж 1-2 десятиліть, що визначається не стільки тривалими популяційними циклами, як поступовістю еволюції соціуму. Регуляція чисельності безпритульних тварин у містах — задача на ціле (можливо й не одне) десятиліття. Інколи в міському соціумі формуються угруповування «догхантерів» (організованих груп вбивць бездомних тварин), які інколи називають «народною партизанською війною з собаками», проте такі угруповування є незаконними і несуть ризики загибелі як для містян, так і свійських тварин.
1.9.  Законодавче регулювання в Україні.
У  2006 році було прийнято Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Серед інших питань він встановлює правила поводження з безпритульними тваринами. У статттях 23 та 24 цей Закон передбачає вилов безпритульних собак для повернення власникам та регулювання їх чисельності. «Собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову».
Стаття 24 Закону вводить вимоги до вилову та визначає поводження з безпритульними собак з моменту вилову. Наприклад  визначає терміни обов’язкового карантину, можливість передання спеціалізованим організаціям за їх бажанням для передачі собак у спеціалізовані притулки. Водночас вона не вимагає обов’язкової передачі виловлених тварин у притулок, що допускає їх евтаназію лише після 5-ти днів обов’язкового карантину. Запропоновано також законопроект №2915 від 23.04.2013. За межами населених пунктів вступає в дію Закон України «Про мисливське господарство та полювання», який у статті 33 передбачає відстріл здичавілих собак та деяких інших тварин у сезон полювання мисливцями, та увесь рік єгерями, що входить до їх службових обов’язків.
1.10. Історія
За тривалий час існування поряд з людиною собаки то дичавіли, то знову переходили у ранг синантропних тварин.
Синантроп (вид, організм) — вид, який знайшов поблизу людських поселень особливо сприятливі для себе умови життя і сформував у створеному людиною штучному або напівприродному середовищі стійкі та життєздатні популяції. У XIX ст. бродячих собак  у великих містах Росії та України було мало. Після Великої вітчизняної війни кількість  бродячих собак трохи зросла, проте не набагато, адже їжі для них було ще дуже мало.
У 60-70-ті роки ХХ ст. за програмою розбудови населених пунктів будували багато селищ міського типу, зводились багатоповерхівки. Переїжджаючи з села у місто сільський житель залишав свого собаку і, зрозуміло, кількість бродяжок збільшилась.
У кінці ХХ-го, на початку XXI-го ст. на вулицях поряд з бродячими собаками часто почали зустрічатись породисті, так як у роки так званої тоді у державі перебудови різко впав рівень благополуччя родин, у тому числі й таких, що утримували дорогих породистих собак і останні залишились просто викинутими на вулицю.
В роки Другої світової війни службові собаки витягали з поля бою поранених, перевозили вантажі, доставляли повідомлення та документи, розміновували міста, села, знешкоджували міни.
У період  Великої Вітчизняної війни службові собаки  брали участь і у фронтових діях. Вони виконували важливі бойові накази. Їх вчили кидатися під танки противника: обвішували вибухівкою і відправляли на завдання. Німецькі танкісти при одному вигляді такої собаки відступали. На жаль, багато собак загинуло під час виконання завдань.
Для підвищення ефективності застосування собак для них навіть шили спеціальні білі маскхалати, щоб зробити їх непомітними на снігу. За роки війни службові собаки розмінували три тисячі міст і селищ, знешкодивши при цьому майже півмільйона мін і фугасів.
Для дресирування собак, що брали участь у бойових діях, була розроблена ціла система методів. Робота з цими собаками була направлена на вироблення у них спеціальних навичок: недовіри до сторонніх людей, визначення сліду, пошук за запахом. Як правило, коли собака проходив курс загального дресирування,  у нього розпочиналась робота за спеціальним курсом.
Для такої роботи підбирали фізично сильних, витривалих собак. Їх вчили орієнтуватися на місцевості. Якщо у собаки був високий рівень агресії, він так само, як і боягузливий пес, не підходив для такої роботи. Щоб виконувати ці завдання, собаки мали виділятися з-поміж інших сильним відчуттям відданості та прив’язаності до людини.
Так, під час службової діяльності прикордонних військ у роки Великої Вітчизняної війни, за допомогою службових собак було затримано 1 114 порушники. Незважаючи на надзвичайно важкі умови воєнних років в прикордонних військах була налагоджена система підготовки службових собак та фахівців-кінологів.

Список використаних джерел:

Добірка публікацій щодо медичної теріології // Електронна бібліотека на сайті Українського теріологічного товариства НАН України
Сафін І. І. Екологічна роль безпритульних ссавців у містах (PDF) // Екологія та охорона природи на сході України.
Клауснитцер Б. Экология городской фауны: пер. с нем. – М.: Мир, 1990. – 246 с.
 (укр.) Александрова Є. І. Конькова Є. В. (переклад Якубенко І. В.) Собаки. Шкільний путівник. — Харків: Пізнаймо світ, 2006. ISBN 966-8964-08-X
Д. Найманова, З. Гумпал Атлас пород собак. — Прага: Изд-во сельскохозяйственной литературы, 1983, 320 с.
Акимушкин М.И. Мир животных. Насекомые. Пауки. Домашние животные.- 3-е изд. Испр. и доп.- М. Мысль, 1993- 462с.
 Большая советская энциклопедия. Главный редактор Б.А. Введенский. -2-е изд.: том №23, №39
 Букин А.П. В дружбе с людьми и природой: кн. Для учителя - М.Просвещение. 1991-159 с.
 Гусев В. Животные у нас дома: Справочное пособие.- М.:Экология, 1992-366с.
Коробельников В.А. и др. Легенды и быль о собаках. Первые прирученные человеком: кн. Для учащихся // В.А. Коробельников, Т.В. Коробельникова, А.В. Коробельников.-М. Просвещение; 1993-225с.
Нога Г.С. Наблюдения и опыты по зоологии: пособие для учителя.
Ответственность человека за прирученных животных // Естествознание №2, 2004г

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)